Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 лютого 2022 року
у справі № 300/3841/21
Адміністративна юрисдикція
Щодо поважності причин пропуску юридичною особою строку для звернення до суду з позовом про визнання противною та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору
ФАБУЛА СПРАВИ
Приватне підприємство «Науково-технічна фірма «Білекс» звернулося до суду з позовом до міського відділу державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов залишено без розгляду. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що позивач пропустив установлений положеннями пункту 1 частини другої статті 287 КАС України десятиденний строк звернення до суду з адміністративним позовом, не навівши при цьому жодної обставини, що засвідчила б поважність причин пропуску вказаного строку, що, в свою чергу, позбавило можливості суд поновити його.
ОЦІНКА СУДУ
Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
При цьому, необізнаність про порушення через незнання законодавства, байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
ВИСНОВКИ: обставина зміни директора Приватного підприємства не може бути визнана судом поважною підставою для поновлення строку звернення до суду з позовом з огляду на відсутність доказів у підтвердження неможливості звернення попереднього керівника підприємства до належного суду із позовом у встановлений процесуальним законом строк.
Та обставина, що ОСОБА_2 очолив Приватне підприємство та не був введений в курс справ щодо господарської діяльності підприємства, не був обізнаний про існування оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, не змінює правила обрахунку строку звернення до суду для її оскарження.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: строки оскарження рішень виконавця, строки звернення до суду, право на доступ до суду, принцип добросовісності, наслідки пропуску строку, підстави поновлення процесуального строку
