Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 травня 2026 року
у справі № 520/22570/25
Адміністративна юрисдикція
Щодо моменту, який підлягає встановленню при визначенні строку на оскарження платником податкового повідомлення-рішення під час воєнного стану
ФАБУЛА СПРАВИ
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС (далі - ГУ ДПС), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Ухвалою окружного адміністративного суду позовну заяву ФОП ОСОБА_1 залишено без руху та надано Позивачу строк на усунення недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтування поважності причин пропуску такого строку та наданням доказів на підтвердження поважності таких причин.
Ухвалою окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без розгляду.
Апеляційний адміністративний суд постановою ухвалу окружного адміністративного суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Судами попередніх інстанцій дотримання вимог Порядку № 270 при направленні Позивачу поштової кореспонденції перевірено не було, а отже відповідно, хоча і встановлено дотримання Відповідачем вимог ПК України при направленні Позивачу податкових повідомлень-рішень, водночас не перевірено чи було поштове відправлення, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направлені Позивачу належним чином доставлено на адресу Позивача та чи дотримано порядок його вручення.
Крім того, Позивач покликався на те, що він не був обізнаний та повідомлений контролюючим органом щодо прийнятих відносно нього податкових повідомлень-рішень, оскільки під час фактичної перевірки надав контролюючому органу витребувані документи, державні інспектори контролюючого органу запевнили його, що наданих документів достатньо та відсутні порушення податкового законодавства. Вказував, що матеріали фактичної перевірки на його адресу поштовим відправленням не надсилались, а були отримані за результатами розгляду адвокатського запиту на електронну адресу адвоката.
Також Позивач стверджував, що не був обізнаний про оскаржувані податкові повідомлення-рішення допоки до нього в телефонному режимі не звернувся представник контролюючого органу і не запитав щодо сплати штрафів визначених ними, після чого він звернувся за допомогою до адвоката.
Водночас судами оцінки відповідним доводам Позивача надано не було, хоча в рамках цієї справи вказані обставини мають визначальне значення для вирішення питання щодо моменту, з якого Позивач фактично дізнався або мав можливість дізнатись про наявність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки за відсутності підтвердження факту отримання Позивачем акту перевірки на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, в нього були відсутні обґрунтовані підстави вважати наявними обставини для їх прийняття. Сам факт того, що Позивач знав про проведення щодо нього фактичної перевірки для цієї справи, виходячи зі змісту наведених сторонами у цій справі доводів, не може беззаперечно свідчити, що в нього були відповідні підстави вважати, що за її результатами будуть прийняті податкові повідомлення-рішення.
Судами попередніх інстанцій також не було перевірено коли та при яких обставинах Позивачу було зателефоновано представниками ГУ ДПС та повідомлено про оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Крім того, як судом першої, так і судом апеляційної інстанції не було встановлено коли саме Позивач звернувся за отриманням правової допомоги.
ВИСНОВКИ: як суд першої, так і суд апеляційної інстанції у цій справі належним чином не встановили моменту, з якого Позивач фактично дізнався або повинний був дізнатися про наявність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, однак виходячи виключного з дотримання Відповідачем вимог ПК України щодо їх направлення Позивачу, дійшли висновку про пропуск Позивачем строку на їх оскарження та відсутність поважних причин пропуску відповідного строку.
За відсутності належного встановлених судом обставин, коли Позивач фактично дізнався чи мав об`єктивно можливість дізнатись про прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, враховуючи заперечення отримання ним акта перевірки, на підставі якого їх було прийнято та належного доставлення на його адресу поштового відправлення, як висновок про момент, з якого Позивач дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав, у цій справі, так і висновок про відсутність поважних причини пропуску строку на звернення до суду є передчасними.
Підхід судів попередніх інстанцій суперечить завданням адміністративного судочинства, принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи та вимогам процесуального закону, оскільки ґрунтується на припущеннях, а не на встановлених судом фактичних даних.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ППР, строки звернення до суду, правила обчислення процесуальних строків
