Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 листопада 2021 року
у справі № 910/4475/19[2]
Господарська юрисдикція
Щодо неможливості застосування до банківської установи положень Закону про банкрутство та КУзПБ
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 (далі - Кредитор) подав заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Златобанк" (далі - Боржник) в загальному порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Заява обґрунтована існуванням підстав для відкриття справи про банкрутство Боржника через його заборгованість перед Кредитором, що виникла внаслідок невиконання Боржником зобов'язань за укладеним з Кредитором договором банківського вкладу, про що постановлено рішення про стягнення з Боржника на користь Кредитора відповідної суми заборгованості. При цьому Кредитор вказав на відкликання у Боржника банківської ліцензії та на застосування до Боржника ліквідації згідно з постановою Правління Національного банку України, яка хоча і скасована в судовому порядку, між тим за цих обставин не відновлює у юридичної особи Боржника статусу банку.
Ухвалою господарського суду відкрито, за заявою Кредитора, провадження у справі про банкрутство Боржника в загальному порядку, передбаченому Законом про банкрутство, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном Боржника та призначено розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого
Постановою апеляційного господарського суду скасовано ухвалу господарського суду та прийнято нове рішення, яким відмовлено у порушенні справи про банкрутство Боржника.
ОЦІНКА СУДУ
У цій справі порушено питання застосування визначених спеціальним нормативним актом з питань банкрутства, зокрема, Законом про банкрутство, правил ініціювання та здійснення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, зареєстрованої як банківської установи, банківська ліцензія якої відкликана, однак рішення відповідного органу про це скасовано в судовому порядку.
Надання юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність та здійснила державну реєстрацію юридичної особи, банківської ліцензії, а також подальше дотримання цією особою умов для здійснення банківської діяльності, право на яке посвідчує ця ліцензія, є одним із чинників, що визначають:
- приналежність юридичної особи до того особливого їх виду, яким є банк;
- відповідний особливий статус юридичної особи - банківської установи, якій, відповідно до цих особливостей, належить виключне право надавати банківські послуги.
Ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень Закону про банки та Закону про систему гарантування вкладів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (згідно із пунктом шостим абзацом тридцять п'ятий частини першої статті 2 Закону про банки). Цьому визначенню ліквідації банку кореспондує пункт 6 частини першої статті 2 Закону про систему гарантування вкладів.
При цьому банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (пункти 1 та 2 частини першої статті 77 Закону про банки, частина перша статті 44 Закону про систему гарантування вкладів.
Процедура ліквідації банку, відповідні повноваження органів, що уповноважені на прийняття рішень та проведення процедури ліквідації банку, розподіл повноважень між відповідними органами у цій процедурі визначені як Законом про банки, так і Законом про систему гарантування вкладів.
В Україні діють спеціальні нормативні акти, які встановлюють правила утворення банків, визначають їх статус та припинення, здійснення ними/припинення банківської діяльності, до яких належать, зокрема, Закон про банки, Закон України "Про Національний банк України", Закон про систему гарантування вкладів, нормативно-правові акти НБУ, а також ЦК України, ГК України, інші закони в частині, що не суперечить попереднім зазначеним нормативним документам, та визначають зміст спеціальної правосуб'єктності банківської установи.
Водночас, незважаючи на передбачені законодавством: і процедуру, і право осіб (банку або інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ, стаття 79 Закону про банки) оскаржити в суді, в установленому законодавством порядку, рішення, дії або бездіяльність НБУ чи його посадових осіб, жодний нормативний акт, чинний на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, між тим, не визначав процедуру та порядок здійснення банком подальшої діяльності, його правовий статус, зокрема, у разі скасування рішення НБУ про відкликання у банку банківської ліцензії, а саме, процедуру відновлення банківської ліцензії та механізми відновлення банківської діяльності.
Чинним законодавством врегульовано цю правову невизначеність, зокрема підпунктом 1 частини третьої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 13.05.2020 № 590-ІХ (яким були внесені зміни до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності) встановлено для Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити (продовжити) процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, ліквідацію банків відповідно до Закону про систему гарантування вкладів, підстави (індивідуальні акти) для початку тимчасової адміністрації, ліквідації яких було визнано протиправними (незаконними) та скасовано до дня набрання чинності цим Законом.
Виходячи зі змісту положень законів, які регламентують правові наслідки відкликання у банку банківської ліцензії, розподіл повноважень між відповідними органами у сфері банківської діяльності, Суд доходить висновку, що законодавство, чинне на момент виникнення правовідносин у цій справі, зокрема дату ухвалення оскаржуваної ухвали місцевого суду, не містило законодавчої процедури повернення банку до своєї діяльності та на ринок надання відповідних послуг.
У цьому висновку Суд враховує, що законодавство допускало лише такий розвиток подій, коли після відкликання у банківської установи банківської ліцензії всі подальші процедури припинення (ліквідації) цієї особи мали здійснюватися, а питання, що виникають через його неплатоспроможність, вирішуватись за спеціальними правилами, що застосовуються до банківських установ, незалежно від того, чи мало місце оскарження та/або визнання протиправним (незаконним), скасування відповідного індивідуального акта НБУ.
ВИСНОВКИ: зміна найменування, організаційно-правової форми, реорганізація, перетворення юридичної особи, яка має статус банку, в небанківську установу, її ліквідація не в порядку, встановленому Законом про банки, Законом про систему гарантування вкладів, не допускається і не позбавляє її статусу банку, а тому не дає правових підстав для застосування до такої юридичної особи положень Закону про банкрутство та КУзПБ.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий статус банку, підстави ліквідації банку, банківське законодавство, справи за участю ФГВФО
