Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 липня 2026 року
у справі № 910/13658/25
Господарська юрисдикція
Щодо прийняття уповноваженим банком заявки на часткову компенсацію вартості сільськогосподарської техніки у разі оплати через декілька банків
Фабула справи: Фермерське господарство "Агротранс-2010" (далі - Позивач, ФГ "Агротранс-2010", Господарство) звернулося до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (далі - Відповідач, АТ "Креді Агріколь Банк", Банк), в якому просило:
- визнати протиправними дії Відповідача щодо відмови у прийнятті заявки Позивача на отримання часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва;
- зобов'язати Відповідача прийняти заявку Позивача на отримання часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва та передати її для подальшого розгляду відповідно до вимог "Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 № 130.
Розглянувши заявлений позов, господарський суд рішенням задовольнив його частково. Зобов'язав Відповідача прийняти заявку Позивача на отримання часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва та передати її для подальшого розгляду відповідно до вимог Порядку № 130. В іншій частині позову відмовив.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку апеляційний господарський суд своєю постановою рішення місцевого суду залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: банк стверджує, що суди неправильно застосували приписи пунктів 13, 16 Порядку № 130, а висновок Верховного Суду щодо правильного застосування вказаних пунктів у подібних правовідносинах відсутній. У цій частині наполягає, що Порядком № 130 не передбачено проведення сільгосптоваровиробниками оплати техніки та обладнання через один банк, а подання заявки щодо часткової компенсації зазначеної техніки та обладнання до іншого банку. Таким чином у Відповідача не було обов`язку із прийняття означеної заявки Господарства, в той час як суди помилково дійшли протилежного висновку.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до пункту 13 Порядку часткова компенсація надається сільськогосподарським товаровиробникам на безповоротній основі за придбані техніку та обладнання, вартість яких зазначена в актах приймання-передачі та інших документах, що підтверджують оплату через уповноважений банк, у розмірі 25 відсотків вартості (без урахування податку на додану вартість). Частковій компенсації підлягає техніка та обладнання, які на момент здійснення через уповноважений банк повної оплати їх придбання були включені до переліку.
Згідно з пунктом 16 Порядку для отримання часткової компенсації сільськогосподарські товаровиробники подають до уповноваженого банку, через який здійснено оплату техніки та обладнання, заявки, до яких додаються підтвердні документи щодо їх придбання, а саме: копія платіжної інструкції або іншого платіжного документа, що підтверджує оплату; акт приймання-передачі техніки та обладнання; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та/або машини (якщо техніка підлягає обов'язковій державній або відомчій реєстрації).
Пунктом 18 Порядку передбачено, що відповідність сільськогосподарських товаровиробників вимогам, зазначеним у пункті 3 цього Порядку, декларується ними у заявці для отримання часткової компенсації, форма якої визначена Меморандумом про загальні засади співробітництва. Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної у заявці для отримання часткової компенсації, несе сільськогосподарський товаровиробник.
Відповідність сільськогосподарських товаровиробників вимогам, зазначеним в абзаці другому пункту 14 цього Порядку, перевіряється уповноваженим банком виходячи з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, розміщеного на офіційному веб-сайті Мін'юсту.
Відповідність сільськогосподарського товаровиробника вимогам, зазначеним в абзаці п'ятому пункту 14 цього Порядку, перевіряється уповноваженими банками відповідно до Порядку ведення та адміністрування Державного аграрного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2021 № 573.
Відповідно до пункту 19 Порядку уповноважені банки формують перелік сільськогосподарських товаровиробників, які придбали техніку та обладнання (далі - перелік отримувачів), і щомісяця до 10 числа подають його в електронній або паперовій формі до Мінекономіки. Форма переліку отримувачів затверджується Мінекономіки.
Перелік отримувачів містить інформацію про повне найменування, код згідно з ЄДРПОУ сільськогосподарського товаровиробника, вид і марку техніки та обладнання, повне найменування, код згідно з ЄДРПОУ їх виробника, вартість їх придбання, суму коштів, що підлягає частковій компенсації.
В ході розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до вимог Порядку № 130, Господарство звернулося АТ "Креді Агриколь Банк", як до уповноваженого банку, із заявкою для отримання часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва. При цьому, оплата остаточної частини вартості придбаного Позивачем культиватора була проведена саме через Банк, за рахунок отриманих у ньому кредитних коштів.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у спірних правовідносинах у Банка не було правових підстав відмовляти Господарству у прийнятті заявки для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки, що й знайшло своє відображення в ухвалених ними правомірних та обґрунтованих рішеннях про часткове задоволення позовних вимог.
Висновки: Порядок № 130 дійсно не врегульовує ситуацію, коли оплата вартості техніки здійснюється через декілька уповноважених банків. Водночас колегія суддів висновує, що прогалина нормативного регулювання щодо порядку подання заявки у випадку здійснення розрахунків через декілька уповноважених банків не може бути підставою для фактичного унеможливлення реалізації права клієнта на отримання бюджетної компенсації.
Тлумачення положень Порядку № 130, за якого кожен із банків відмовляється прийняти документи, посилаючись на участь іншого банку в розрахунках, призводить до нівелювання самої мети державної програми підтримки та не відповідає принципу ефективності правового регулювання. Тому банк, через який фактично здійснено хоча б частину оплати вартості техніки, не позбавлений повноважень прийняти заявку та здійснити передбачені вказаним Порядком дії щодо її подальшого опрацювання.
Ключові слова: бюджетне фінансування, відшкодування вартості техніки, правовідносини з банками
