Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 серпня 2022 року
у справі № 910/10427/19
Господарська юрисдикція
Щодо можливості покладення на юридичну особу, що здійснює обслуговування рахунку платника, відповідальності за несвоєчасне виконання платіжних доручень у вигляді пені, яку належить сплатити на користь отримувача (стягувача)
ФАБУЛА СПРАВИ
ПрАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська» (далі - ПрАТ «ЦЗФ «Вуглегірська») звернулось до господарського суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - Казначейство, скаржник) про стягнення 2 381 717,88 грн.
Позовні вимоги мотивовані таким, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було стягнуто на користь ПрАТ «ЦЗФ «Вуглегірська» заборгованість у загальному розмірі 11 809 876,22 грн. Грошові кошти були перераховані на рахунки Міністерства юстиції України, які обслуговує Казначейство. Державний виконавець направив Казначейству платіжні доручення про перерахування на поточний рахунок позивача зазначених вище грошових коштів. Вказані платіжні доручення не були виконані Казначейством у встановлений чинним законодавством строк, у зв`язку із чим позивач не мав можливості розпоряджатися належними йому грошовими коштами. За позовом ПрАТ «ЦЗФ «Вуглегірська» бездіяльність Казначейства щодо невиконання платіжних доручень було визнано протиправною в межах справи № 826/16912/16. Ураховуючи несвоєчасне перерахуванням відповідачем коштів позивачу, ПрАТ «ЦЗФ «Вуглегірська» просить стягнути з Казначейства пеню, передбачену статтею 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон № 2346-III), а також інфляційні втрати та 3 % річних.
Рішенням господарського суду позов задоволено частково: стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ПрАТ «ЦЗФ «Вуглегірська» 1 180 987,62 грн пені за несвоєчасне здійснення переказу. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 027 459,23 грн інфляційних втрат та 173 271,03 грн 3 % річних.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду.
ОЦІНКА СУДУ
Дії щодо переказу коштів у межах виконавчого провадження стягувачу засвідчують платіжний, розрахунковий характер відносин, що виникають між органами державної виконавчої служби, Казначейством та стягувачем.
Як наслідок, у цих відносинах на Казначейство розповсюджує свою дію Закон № 2346-III та Інструкція № 22. Зазначений правовий висновок чітко і недвозначно вказує на те, що на Казначейство у цих відносинах Закон № 2346-III розповсюджує свою дію в цілому, а не лише в якійсь окремій його частині.
У преамбулі Закону № 2346-III зазначено, що він встановлює, зокрема, відповідальність суб`єктів переказу.
Відповідальність суб`єктів переказу закріплена положеннями розділу VII «Відповідальність при здійсненні переказу коштів» Закону № 2346-III. Посилань на те, що положення цього розділу не розповсюджуються на певних суб`єктів переказу (зокрема, на скаржника), Закон № 2346-III не містить.
Разом з тим скаржник здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків (зокрема, Міністерства юстиції України) За відповідним дорученням скаржник здійснює переказ грошових коштів - тобто є суб`єктом переказу в розумінні Закону № 2346-III.
Здійснюючи переказ грошових коштів за відповідним дорученням, скаржник є суб`єктом переказу, який виконує функцію банку під час здійснення такого переказу. Отже, є банком у розумінні положень розділу VII Закону № 2346-III.
Викладене спростовує твердження скаржника та доводить, що до нього може бути застосована санкція, передбачена в пункті 32.2 статті 32 Закону № 2346-III.
Водночас для вирішення питання щодо можливості застосування до скаржника конкретної санкції з усіх передбачених пунктом 32.2 статті 32 Закону № 2346-III визначальним є встановлення змісту категорії «банк, що обслуговує отримувача» у цих правовідносинах.
Переказ коштів з рахунку платника - це послуга, яка надається платнику банком, що його обслуговує, на підставі відповідного договору, укладеного між ними. Разом із цим зарахування суми переказу на рахунок отримувача - це послуга, яка надається отримувачу банком, що його обслуговує, на підставі відповідного договору, укладеного між ними.
У розумінні пункту 32.2 статті 32 Закону № 2346-III банк, який обслуговує отримувача - особа, яка надає отримувачу послуги з розрахунково-касового обслуговування на підставі відповідного договору, укладеного між ними.
Розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Казначейства на підставі відповідного договору.
З огляду на викладене вище саме по собі зобов`язання скаржника перерахувати кошти виключно позивачеві і нікому іншому не може свідчити про те, що Казначейство виконує функції банку, який обслуговує отримувача. Таке перерахування - це послуга, яка надається платнику згідно з умовами відповідного договору.
Враховуючи обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять доказів укладення відповідного договору між скаржником та позивачем. Отже, позивачем не було доведено, що скаржник є банком, який обслуговує отримувача (ПрАТ «ЦЗФ «Вуглегірська»). Натомість скаржник є банком, який обслуговує платника (Міністерство юстиції України). З огляду на зазначене вище, у цих правовідносинах суд не може застосовувати до скаржника санкції, передбачені абзацом другим пункту 32.2 статті 32 Закону № 2346-III.
ВИСНОВКИ: відповідальність за несвоєчасне виконання платіжних доручень у вигляді пені, яку належить сплатити на користь отримувача (стягувача), не може покладатись на юридичну особу, що здійснює обслуговування рахунка платника, тобто «банк платника» в розумінні Закону № 2346-III.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий статус учасника системи електронних платежів, повноваження ДКС України, підстави відповідальності суб'єктів переказу, порядок стягнення коштів на користь стягувача
