Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 серпня 2022 року
у справі № 446/838/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо розмежування посягання на життя працівника правоохоронного органу (ст. 348 КК України) та погрози вбивством щодо такого працівника (ст. 345 КК України)
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим та призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 240-1 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 263 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;
- за ч. 1 ст. 345 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього відповідно до ч. 1 ст. 76 КК обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Для надання діям особи правильної правової кваліфікації у випадку, коли об'єктом посягання стає життя чи здоров'я працівника правоохоронного органу, необхідно брати до уваги всі обставини вчинюваного діяння, як-от, місце, час, знаряддя і засоби, обстановка тощо.
При цьому потрібно враховувати, що склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 348 КК, вважається закінченим з моменту замаху на життя працівника правоохоронного органу незалежно від настання будь-яких наслідків.
Слід чітко розмежовувати відмінність між погрозою вбивством та замахом на вбивство. Адже для погрози вбивством характерні дії, що полягають у висловленні наміру реалізувати таку погрозу, без вчинення безпосередніх дій, які становлять собою посягання на життя, тобто вже безпосередньо спрямовані на реалізацію такої погрози. Вчинення будь яких дій, що спрямовані на реалізацію наміру позбавлення життя іншої особи слід оцінювати не як погрозу вбивством, а як замах на вбивство. Залежно від успішності таких дій особи вони можуть становити закінчений або ж незакінчений замах на позбавлення життя (у разі, якщо умисел не було реалізовано). Проте якщо умисел на позбавлення життя був реалізований і настала смерть потерпілого, такі дії становитимуть закінчений злочин.
ВИСНОВКИ: для кваліфікації дій особи за ст. 348 КК достатнім є вчинення замаху на вбивство лише одного працівника правоохоронного органу, а обставини щодо кількості пострілів, необхідно оцінювати з позиції не лише об`єктивної сторони діяння, а й враховувати в сукупності з іншими встановленими обставинами кримінального правопорушення для надання правильної правової кваліфікації вчиненого.
Для кримінально караної погрози вбивством не характерне вчинення дій, які безпосередньо спрямовані на вчинення вбивства, адже у цьому кримінальному провадженні обвинувачений здійснив постріли з рушниці (вогнепальної зброї), тобто розпочав реалізацію наміру на вбивство працівників поліції.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, незакінчений злочин, спрямованість умислу суб'єкта злочину
