Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 жовтня 2021 року
у справі № 663/3390/19
Кримінальна юрисдикція
Щодо відсутності підстав притягнення особи до кримінальної відповідальності за систематичне вчинення домашнього насильства
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду в постанові
від 16 квітня 2020 року у справі № 397/1694/14-к
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, та виправдано у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК.
Апеляційний суд ухвалою від 20 січня 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Згідно зі ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У ч. 1 ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.
Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Сергій Золотухін проти Росії», сформулював позицію, згідно з якою ст. 4 Протоколу № 7 трактується як заборона кримінального переслідування особи двічі за правопорушення, якщо воно випливає з ідентичних фактів, які є по суті тими ж самими.
У п. 132 справи «А та Б проти Норвегії» (рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2016 року) зазначено, що матеріальні критерії для визначення того, чи існує досить тісний зв'язок за суттю, включають у себе:
- чи переслідують різні провадження взаємодоповнюючі цілі і, таким чином, стосуються не тільки in abstrakto, але й in concreto, різних аспектів соціально неправомірної поведінки;
- чи є подвійність провадження передбачуваним наслідком (як в законодавстві, так і на практиці) одного і того ж оспорюваного діяння (idem);
- чи проводяться паралельні провадження таким чином, щоб уникнути, наскільки це можливо, будь-якого дублювання в збиранні, а також оцінці доказів шляхом належної взаємодії між різними компетентними органами з тим, щоб факти, встановлені в одному провадженні, також використовувалися в іншому провадженні;
- і, перш за все, чи враховується санкція у першому завершеному провадженні в тих провадженнях, які завершуються пізніше з тим, щоб особа, якої вони стосуються, не несла надмірний тягар.
ВИСНОВКИ: з матеріалів цього кримінального провадження колегія суддів убачає, що потерпіла звернулася із заявою до правоохоронних органів про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за систематичне вчинення домашнього насильства. Фактично не здійснюючи розслідування за цією заявою, органи досудового розслідування використали матеріали, які стосувалися фактів раніше вчинених ОСОБА_1 адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП стосовно цієї ж потерпілої, та за якими він вже був притягнутий до відповідальності.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що притягнення особи двічі за одні і ті ж діяння, які кваліфікуються як адміністративні правопорушення, а потім як кримінальне правопорушення є неможливим і суперечить Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини. Тому рішення суду про виправдання ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення є законним та обґрунтованим.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: принципу “non bisin idem”, презумпція невинуватості, засади кримінального провадження, кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи, істотні порушення кримінального процесуального закону, подвійна відповідальність
