Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 жовтня 2022 року
у справі № 456/3303/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо меж реалізації можливості апеляційного оскарження ухвали судді (суду) про арешт майна
ФАБУЛА СПРАВИ
Суддя суду першої інстанції ухвалою частково задовольнив заяви про забезпечення позову та постановив забезпечити цивільні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ТзОВ «Комунальник 1» про стягнення шкоди, завданої злочином, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, шляхом накладення арешту на банківський рахунок, що належить ТзОВ «Комунальник 1» в межах суми позовних вимог. В задоволенні вимог щодо накладення арешту на автомобілі, належні ТзОВ «Комунальник 1», відмовив.
Апеляційний суд ухвалою, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК України, відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача ТзОВ «Комунальник 1» - адвоката ОСОБА_13 на вказану ухвалу суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Статтею 392 КПК України визначено судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Відповідно до ч. 1 вказаної норми до них належать судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
- вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;
- ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;
- інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Частина 7 статті 173 КПК України, надаючи право особі (підозрюваному, обвинуваченому, третім особам) оскаржити судове рішення щодо арешту майна, не роз'яснює, яким чином це право має бути реалізовано: до постановлення вироку суду по кримінальному провадженню, або після постановлення такого вироку.
Слід зазначити, що законодавець не передбачив форму та процедуру окремого оскарження ухвали суду про накладення арешту на майно, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України.
Натомість, одночасне оскарження ухвали суду щодо накладення арешту на майно разом із вироком у кримінальній справі прямо передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 392 КПК України.
Також статтею 174 КПК України унормовано порядок скасування арешту майна, що фактично дорівнює перегляду первинної ухвали судді з цього питання. Скасування арешту майна здійснюється тим самим судом, який розглядає кримінальне провадження по суті, за ініціативою осіб, перелічених у п. 1 ст. 174 КПК України.
Крім того, на етапі завершення кримінального провадження можливий перегляд питання про арешт майна.
Згідно ч. 3 ст. 174 КПК України прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Враховуючи викладене, на думку Суду, цілком доцільним є обмеження можливості окремого оскарження в апеляційному порядку ухвали судді (суду) про арешт майна. Така процедура передбачена чинним КПК України, який у свою чергу не виключає можливості скасування ухвали судді (суду) про арешт майна або подання на неї заперечень разом із апеляційним оскарженням вироку суду по кримінальному провадженню.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт на майно у кримінальному провадженні накладається, як правило, з метою забезпечення ефективного виконання покарання після винесення вироку, а також відшкодування шкоди, завданої злочином. Тому можливість довільного оскарження цього заходу забезпечення кримінального провадження може створити ситуацію, коли учасники зловживатимуть своїми правами. Тому проблему оскарження ухвали суду про арешт майна слід розглядати і в ракурсі застосування принципу пропорційності.
ВИСНОВКИ: ухвала суду про накладення арешту на майно, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст. 392 КПК України, не підлягає окремому апеляційному оскарженню.
В силу ч. 2 ст. 392 КПК України ухвалу судді (суду) про арешт майна може бути переглянуто під час апеляційного оскарження вироку по відповідному кримінальному провадженню, а також скасовано в порядку статті 174 КПК України. Це свідчить про те, що чинне законодавство не виключає можливість перегляду відповідної ухвали судді (суду), але визначає певні межі для її реалізації.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на доступ до суду, предмет апеляційного оскарження, підстави відмови у відкритті апеляційного провадження, право на перегляд судових рішень
