Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Ухвалою
від 16 червня 2026 року
у справі № 757/31639/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову у такому скасуванні
Фабула справи: слідчий суддя суду першої інстанції за клопотанням адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 скасував арешт на гроші, накладений ухвалою слідчого судді, і зобов`язав Державне бюро розслідувань та/або АТ «Альфа-Банк» повернути їй ці гроші.
Апеляційний суд оскарженою ухвалою відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, пославшись на те, що таке рішення слідчого судді оскарженню не підлягає.
Мотивація касаційної скарги: прокурор стверджує, що апеляційний суд порушив вимоги процесуального закону, якими гарантовано право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, яка не передбачена КПК України і постановлена поза межами його компетенції.
Правова позиція Верховного Суду: при тлумаченні положень ст. 309 КПК України в сукупності з іншими положеннями, що стосуються арешту майна для мети кримінального провадження, Суд має застосовувати підхід, який базується на з'ясуванні змісту, мети і спрямованості обмежень на апеляційне оскарження, враховуючи характер втручання в особисті права і свободи.
Арешт майна є триваючим втручанням, тому навіть правильне рішення про арешт майна може з часом втратити свою обґрунтованість в результаті зміни обставин, які правомірність такого арешту обґрунтовували, або виявлення чи виникнення нових обставин. Це може потребувати зміни в режимі арешту майна і навіть його скасування. Ці рішення є не менш, якщо не більш важливими в контексті дотримання права на мирне володіння майном, оскільки з часом втручання з боку держави вимагає все більш переконливих аргументів. Таким чином, якщо визнати рівнозначність як первісного, так і наступного рішення в контексті права на володіння майном, це свідчить про те, що сторонам має бути доступним апеляційне оскарження рішень, які стосуються арешту майна.
З іншого боку, помилкове рішення про скасування арешту майна може спричинити не менш серйозні наслідки, ніж відмова у застосуванні такого арешту, що, врешті, може позначитися як на забезпеченні можливості успішного кримінального провадження, так і на правах інших осіб, на забезпечення яких спрямований такий арешт. Враховуючи складність встановлення справедливого балансу у таких справах, апеляційний перегляд таких рішень не менш важливий, ніж перегляд рішення про відмову у застосуванні такого заходу.
У той же час, на відміну від рішень, що стосуються первісного рішення про арешт або відмову у арешті майна, рішення, що стосуються подальшої долі арештованого майна, - про скасування або відмову у скасуванні арешту майна, - прямо не згадані в ст. 309 КПК України.
Якщо використовувати сутнісний підхід до визначення характеру рішень щодо арешту майна під час кримінального провадження, то ухвалою про скасування арешту майна слідчий суддя припиняє дію попередньої ухвали про арешт і фактично відмовляє у продовженні раніше накладеного арешту на майно, і, навпаки, відмовляючи у скасуванні арешту майна, суддя фактично продовжує дію попередньої ухвали про арешт майна. Тому, незважаючи на різні назви рішень щодо арешту майна, що зумовлюється тим, що одні з них є первісними, а інші наступними, вони всі стосуються одного і того ж питання і тягнуть за собою подібні правові наслідки для права на мирне володіння майном.
Висновки: оскільки ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову у такому скасуванні призводить до таких же правових наслідків, як і ухвала про арешт майна або відмову в арешті майна, слід дійти висновку, що положення п. 9 ч. 1 ст. 309 України у їх взаємозв'язку зі ст.ст. 170, 173, 174 КПК України передбачають право на апеляційне оскарження не лише ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, а також і ухвали про скасування або про відмову у скасуванні арешту майна.
Ключові слова: право на апеляційне оскарження, принцип інстанційності, доступ до правосуддя
