Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 жовтня 2021 року
у справі № 607/2394/20
Цивільна юрисдикція
Щодо безпідставного накладення виконавцем арешту на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного виконавця виконавчого округу області (далі - приватний виконавець), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, про зняття арешту, накладеного приватним виконавцем у виконавчому провадженні на квартиру та транспортний засіб.
Позивач вважала, що приватний виконавець при накладенні арешту на вищевказану квартиру та автомобіль не врахував, що дане майно є спільною власністю її та відповідача ОСОБА_2 та всупереч нормам чинного законодавства не з'ясував питання про те, чи не володіє боржник даним майном спільно з іншими особами, та чи мають право на користування даним майном інші особи. Зазначала, що жодних судових рішень про визначення частки ОСОБА_4 у праві власності на квартиру та транспортному засобі, які належать їй із ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, судами не приймалося, та із зверненнями (поданням) про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї та/або про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, ні кредитор, ні приватний виконавець до суду у встановленому законом порядку не зверталися.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Стаття 73 СК України регулює питання про накладення стягнення на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно частини 1 та 2 вказаної статті за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби За спільними зобов'язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном.
Згідно частини третьої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з'ясувати питання, чи не володіє він даним нерухомим майном спільно з іншими особами, після чого вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
ВИСНОВКИ: враховуючи, що спірна квартира та транспортний засіб було придбано сторонами в період шлюбу, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, і доказів про укладення відповідачем договору позики в інтересах сім'ї та використання одержаного за договором на її потреби суду не надано, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що накладення арешту на належну позивачці частку майна є порушенням її прав як співвласника вказаного майна.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок звернення стягнення на майно, правовий режим неподільної речі, способи судового захисту, правовий режим спільної сумісної власності, порядок звільнення майна з-під арешту, захист права власності
