Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 листопада 2026 року
у справі № 755/55/26
Цивільна юрисдикція
Щодо неможливості забезпечення позову про стягнення з одного з подружжя компенсації вартості частки у статутному капіталі товариства шляхом арешту майна цього товариства
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хрістіан Дерр», у якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину вартості частки в статутному капіталі ТОВ «Хрістіан Дерр», що належить ОСОБА_2, у розмірі 3 455 734,30 грн.
Разом з позовом ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту із забороною відчуження на майно, що належить ТОВ «Хрістіан Дерр», а саме: нежитлове приміщення загальною площею 181,5 кв. м; транспортні засоби. Накласти арешт на відкриті банківські рахунки ТОВ «Хрістіан Дерр» в межах суми, що дорівнює ціні позову, а саме 3 455 734,30 грн.
Ухвалою суду першої інстанції заяву ОСОБА_1 задовольнив частково. Вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ТОВ «Хрістіан Дерр», а саме: нежитлове приміщення загальною площею 181,5 кв. м; транспортні засоби. В іншій частині вимог заяви ОСОБА_1 відмовив.
Апеляційний суд постановою апеляційну скаргу ТОВ «Хрістіан Дерр» задовольнив. Ухвалу про забезпечення позову скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовив.
ОЦІНКА СУДУ
З моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу таке майно належить на праві власності самому товариству, і воно втрачає ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, внесення майна до статутного капіталу має наслідком зміну його правового режиму, а саме: право власності на конкретний майновий об'єкт переходить до юридичної особи, тоді як в учасника виникає не право власності на цей об'єкт, а корпоративне право, яке опосередковує його участь у товаристві.
Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).
У цій справі позивачка просила накласти арешт на майно ТОВ «Хрістіан Дерр», яке є третьою особою, а не відповідачем у справі.
Стаття 96 ЦК України передбачає самостійну відповідальність товариства та, за загальним правилом, виключає його відповідальність за зобов'язаннями учасника. Навіть належність 100 % частки не робить учасника власником окремих активів товариства, а тому одноосібний корпоративний контроль доводить можливість впливати на товариство, але сам собою не створює правової підстави обтяжувати його майно.
Встановивши, що позивачка просила накласти арешт на майно, яке належить третій особі, а не відповідачу, апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування ухвали місцевого суду про забезпечення позову з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Майно товариства не є майном подружжя і не може бути кваліфіковане в розумінні пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України як майно, що знаходиться в іншої особи та підлягає передачі відповідачу.
Доводи касаційної скарги про можливе відчуження активів товариства з метою зменшення вартості майна товариства і, відповідно, розміру частки компенсації, яка підлягає виплаті позивачу, не змінюють правової позиції у цій справі, адже вартість активів товариства дійсно впливає на розрахунок компенсації, проте з цього не випливає, що ці активи стають майном, за рахунок якого має виконуватися рішення про стягнення коштів з учасника, і вартість майна товариства визначається на час розгляду справи (пред`явлення позову), а тому відчуження його активів під час розгляду справи не впливає на розмір компенсації, що підлягає виплаті позивачу.
ВИСНОВКИ: у спорі між подружжям про стягнення з одного з них грошової компенсації вартості частки у статутному капіталі товариства належність відповідачеві частки та здійснення ним контролю над товариством самі собою не є підставами для накладення арешту на власне майно товариства. Залежність вартості частки від активів товариства не впливає на умови застосування пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України.
Позов про стягнення компенсації вартості частки (її частини) в статутному капіталі товариства не може забезпечуватися накладенням арешту на майно, що не належить відповідачу.
Майно юридичної особи не може бути кваліфіковане в розумінні пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України як майно, що знаходиться в іншої особи та підлягає передачі відповідачу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: умови забезпечення позову, майнові спори подружжя, правовий статус юридичної особи