Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 травня 2026 року
у справі № 991/6084/25
Цивільна юрисдикція
Щодо обов'язку доказування у разі звернення прокурора із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи забезпечення позову у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави
ФАБУЛА СПРАВИ
До Вищого антикорупційного суду надійшов позов держави Україна в особі прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Одночасно з пред'явленням позову позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору, оскільки невжиття заходів забезпечення позову (у разі задоволення пред'явленого позову) може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Наявність ризику відчуження спірного майна пов'язує із тим, що ОСОБА_1 упродовж тривалого часу є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, добре обізнаний з вимогами антикорупційного законодавства, розуміє наслідки визнання активів необґрунтованими, а також із тим, що здійснити оформлення відчуження транспортних засобів можливо в короткі строки.
Вищий антикорупційний суд ухвалою заяву про забезпечення позову задовольнив.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду постановою ухвалу Вищого антикорупційного суду залишила без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з пунктом 1-1 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, мають бути наведені у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, а у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, - також обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи. Якщо у такій заяві про забезпечення позову порушується питання про її розгляд без повідомлення відповідача, у ній також має бути наведено належне обґрунтування такої необхідності (частина третя статті 151 ЦПК України).
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
У випадку подання позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися такими активами, відчужити майно, яке перебуває у його власності, є беззаперечною, і такі дії у майбутньому можуть утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь прокурора і якщо у відповідача відсутнє інше майно.
Прокурор має у достатньому обсязі навести дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими.
Спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.
Надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном, вимоги про стягнення його заявлені прокурором) свідчить про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування.
ВИСНОВКИ: у разі звернення прокурора із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, саме відповідач має доводити недоцільність, неспівмірність заходів забезпечення позову, про вжиття яких просить у суду прокурор.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: умови забезпечення позову, підстави забезпечення позову, незаконне збагачення
