Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 лютого 2023 року
у справі № 183/2118/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо апеляційного оскарження ухвали суду про визнання неможливим розгляд судом питання про продовження строку тримання під вартою
Фабула справи: ухвалою суду першої інстанції визнано неможливість розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 в установленому Кримінально процесуальним кодексом України порядку, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 залишено без задоволення.
Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6.
Мотивація касаційної скарги: прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, вказує на те, що поза увагою апеляційного суду залишилось те, що місцевим судом постановлено рішення, яке не передбачено КПК Укпаїни.
Правова позиція Верховного Суду: згідно ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 23 травня 2018 року (провадження № 13-16сво18 та № 13-19кс18), відповідно до яких, під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за скаргами на ухвали слідчих суддів суди апеляційної інстанції повинні діяти з урахуванням судової практики Верховного Суду України, а саме постанови від 12 жовтня 2017 року, в якій зазначено, що апеляційні суди зобов'язані перевіряти законність ухвал, не передбачених кримінальними процесуальними нормами. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 вказаного Кодексу, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Висновки: з урахуванням положень п.п. 1, 2, 17 ч. 1 ст. 7 КПК України, суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження в цьому разі мав би виходити з того, що ухвала суду про визнання неможливим розгляд судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому КПК України порядку та залишення клопотання прокурора без задоволення підлягає апеляційному оскарженню.
Ключові слова: предмет апеляційного оскарження, право на перегляд судових рішень, оскарження під час досудового розслідування, порушення вимог КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження
