Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 лютого 2023 року
у справі № 678/527/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо правових наслідків вчинення особою під час іспитового строку кримінального правопорушення, передбаченого ст. 259 КК України
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду в постанові
від 27 серпня 2020 року у справі № 127/10266/19
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст. 259 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточно визначено покарання за сукупністю вироків у вигляді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув`язнення.
Вироком апеляційного суду вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання ОСОБА_7 скасовано та ухвалено призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців з частковим приєднанням на підставі ч.1 ст. 71 КК України невідбутого покарання за вироком суду та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув`язнення. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
У цьому кримінальному провадженні дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 259 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками.
На думку сторони захисту, при призначенні покарання апеляційним судом не повністю враховано всі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його суворість.
Колегія суддів вважає, що апеляційний суд врахував всі обставини, що повинні братися до уваги під час визначення засудженому виду і розміру покарання та дійшли правильного висновку, що ці обставини не є достатніми для досягнення мети покарання без реального його відбування засудженим.
ВИСНОВКИ: твердження про те, що за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 259 КК України, особам, які його вчинили, призначається покарання не пов`язане із реальним його відбуванням у виді позбавлення волі є неспроможним з огляду на те, що виходячи з положень ст. 75 КК України, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК України випливає, що у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати на підставі ст. 71 КК України остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила призначення покарання, підстави звільнення від відбування покарання, злочини проти громадської безпеки, призначення покарання за сукупністю вироків
