Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 квітня 2023 року
у справі № 752/20152/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо тлумачення положень ч. 2 ст. 199 ЦК України з приводу визначення періоду, протягом якого повнолітні дочка, син мають право на утримання батьками
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - державний виконавець) щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом, виданим судом і внесення відомостей про нього до Єдиного реєстру боржників та зобов`язати головного державного виконавця усунути ці порушення.
Ухвалою суд першої інстанції частково задовольнив скаргу ОСОБА_1, визнав неправомірними дії державного виконавця у частині здійснення розрахунку заборгованості в зі сплати аліментів за період з 01 липня 2020 року до 11 вересня 2020 року за виконавчим документом, виданим судом. В іншій частині у задоволенні скарги відмовив.
Постановою апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та ухвалив у цій частині нове судове рішення. Апеляційний суд відмовив у задоволенні вимоги скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
У цій справі предметом спору є саме період нарахування та стягнення з боржника аліментних платежів після закінчення повнолітньою дочкою боржника навчання на бакалавраті та до моменту її зарахування на навчання до магістратури навчального закладу. На переконання боржника, цей період не можна вважати періодом проходження навчання повнолітньою дочкою, а тому протягом цього часу не підлягали нарахуванню та стягненню з нього аліментні платежі.
Тож Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у вирішенні цього спору в цілому та поставленого перед нею завдання визначила основною правовою проблемою, яка підлягає розв`язанню нею, тлумачення положень частини другої статті 199 ЦК України щодо визначення періоду, протягом якого повнолітні дочка, син мають право на утримання батьками.
Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
При цьому, як вступ (перехід) на наступний освітній рівень навчання, так і вступ (перехід) до іншого навчального закладу після завершення навчання та здобуття певного рівня освіти, пов'язані з певними часовими періодами, протягом яких не відбувається безпосередньо освітній процес, однак триває освітня діяльність, зокрема вступна кампанія (подача документів, здача іспитів, проходження співбесід, видання наказу про зарахування до навчального закладу тощо).
Такі процедури, що тривають певні періоди часу, є об'єктивними, нормативно врегульованими та їх тривалість не залежить від волі особи, яка здобуває освіту.
Виключення цих періодів із часу, протягом якого повнолітні дочка, син мають право на утримання, не узгоджується з вимогами статті 53 Конституції України, статей 1, 3, 10 Закону України «Про освіту», частини другої статті 199 СК України та є несправедливим.
Зміни в освітньому законодавстві не були узгоджені з сімейним законодавством, яке не враховує можливість існування паузи/перерви між закінченням бакалаврату і вступом до магістратури.
У ситуації, яка виникла, не має жодного підтвердження того, що законодавець свідомо мав на меті закріпити таке тлумачення положень СК України, коли б аліменти не підлягали сплаті у період від закінчення бакалаврату та до вступу до магістратури, а отже, у законодавстві існує правова неузгодженість (невідповідність), яка повинна бути виправлена не шляхом формального підходу, а подолання шляхом застосування правових принципів, які відповідатимуть духу інституту аліментів у чинному законодавстві.
Аліментні зобов`язання за своєю природою та генезою є саме морально-етичною категорією, яка втілена у нормі позитивного права. Фактично йдеться про повністю не охоплені правом, проте визнані суспільством базові принципи моралі.
Відповідно у застосуванні правил частини другої статті 199 СК України потрібно враховувати, що нерозумно і несправедливо тлумачити положення статті 199 СК України так, що аліменти на повнолітню дитину, яка навчається, виплачуються виключно за ті періоди, коли фактично триває навчальний процес.
Між закінченням шкільного навчання та початком навчання професійного чи початком отримання вищої освіти завжди існує певний проміжок часу, що зумовлено способом організації системи освіти, а також об`єктивними чинниками: особа повинна мати час для того, щоб визначитися з напрямом свого подальшого навчання (якщо вона взагалі бажає його продовжувати і не визначилася з таким напрямом раніше), а також має виконати певні формальності - зібрати і подати необхідні документи, скласти вступні іспити тощо.
Так само і в разі переходу на наступний освітній рівень особа не може вважатися такою, яка припинила навчання, адже наявність часового проміжку між закінченням підготовки за попереднім рівнем та початок навчання на наступному освітньому рівні не залежить від волі та бажання учня (студента). Тому розумний (визначений характером організації навчального процесу) період фактичної перерви у навчанні не може в таких випадках вказувати на його припинення у розумінні частини другої статті 199 СК України.
Період стягнення аліментних платежів є безперервним.
Отже, період, протягом якого суд вирішив визначити обов'язок щодо сплати боржником аліментних платежів, визначений не конкретними календарними датами, а певними подіями, від настання яких і залежить обрахунок і тривалість цього періоду. Адже у разі, якщо б повнолітня дитина не продовжила б навчання на освітньому рівні магістратури, тоді за змістом виконуваного рішення суду настали б обставини, з якими суд пов`язував припинення обов`язків з нарахування та сплати боржником аліментних платежів - закінчення дитиною навчання. Водночас, продовження навчання дитиною свідчить, що такий період не закінчився, а тому у боржника продовжив існувати обов'язок зі сплати аліментних платежів до закінчення дитиною навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку. При цьому переривання такого періоду законодавством не передбачено.
ВИСНОВКИ: аналіз змісту частини другої статті 199 СК України свідчить, що законодавець не передбачив такої можливості, як зупинення нарахування аліментів, переривання сплати аліментів у певні періоди, зокрема коли повнолітня дитина безпосередньо не бере участі в освітньому процесі, а також звільнення платника аліментів від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв`язку з продовженням нею навчання в період канікул, переходу на навчання на інший освітній рівень або до іншого навчального закладу, зокрема вступу до магістратури. Правило частини другої статті 199 СК України виключно передбачає припинення права повнолітньої дитини на утримання у разі припинення нею навчання, тобто закінчення або відрахування з навчання у навчальному закладі. Законодавець не передбачив винятку з правила частини першої статті 199 СК України, яка, зокрема не містить застереження про те, що канікулярний період, період вступу до вищого навчального закладу для здобуття вищого рівня освіти не входять до періоду нарахування та сплати аліментів одним із батьків на користь повнолітньої дитини.
Завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та:
- безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або
- безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю,
- незалежно від того, чи відбувається це в тому самому або у різних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі не є підставою для припинення права на утримання (аліменти).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави нарахування аліментних платежів, оскарження дій виконавця, період утримання дітей, майнові обов'язки батьків, захист прав дитини
