Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 травня 2023 року
у справі № 635/5223/20
Цивільна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для позбавлення батьківських прав
Фабула справи: міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову міської ради відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: міська рада зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, не поновив пропущений строк на їх подання, проте надані позивачем докази, зокрема відеозапис, свідчать про протиправну поведінку ОСОБА_1 та бездіяльність ОСОБА_2, вживання відповідачкою міцних алкогольних напоїв. Судами не надана належна правова оцінка постановам суду, якими ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладено стягнення у виді попередження, а також поясненням ОСОБА_2, який підтвердив вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв. Судами не враховано, що протиправні дії відповідачів мають систематичний характер, що підтверджується, зокрема, листом Національної поліції, якому судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, під час розгляду справи відповідачі не довели, що в повній мірі виконують свої обов'язки по вихованню дітей.
Правова позиція Верховного Суду: згідно із ч.ч. 2 та 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у ч. 1 ст. 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності й доводам сторін, зробив обґрунтовані висновки про відмову у задоволенні позову міської ради, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів винної поведінки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків, як і не доведено, у чому будуть полягати позитивні зміни в житті дітей у разі застосування до відповідачів такого крайнього заходу впливу як позбавлення їх батьківських прав.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів з'ясування причин такої сімейної обстановки, доказів про проведення ефективних заходів впливу з боку державних органів для її усунення, а також доказів беззаперечної вини батьків у ситуації, що склалася з вихованням дітей, та щодо проведених заходів для запобігання настання подібних випадків неналежного догляду за дітьми у майбутньому.
Позивачем не надано також доказів систематичного вживання відповідачами спиртних напоїв, скоєння ними адміністративних та кримінальних правопорушень у відношенні до дітей чи у відношенні до членів сім`ї, а тому доводи касаційної скарги в цій частині колегією суддів відхиляються.
При цьому судами при вирішенні спору вірно враховано, що позбавлення відповідачів батьківських прав відносно їх - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не відповідатиме інтересам дітей, адже крім дітей щодо яких пред'явлено позов до відповідачів про позбавлення батьківських прав, відповідачі мають ще п'ятьох неповнолітніх дітей, які є рідними братами та сестрами, постійно проживають разом з усіма дітьми та матір'ю відповідача - ОСОБА_15 однією сім`єю, отже мають міцні зв`язки не тільки з батьками, але із рідними братами, сестрами та бабусею.
Висновки: сам факт знаходження родини дитини під соціальним супроводом та перебуванням на обліку при службі у справах дітей, винесення попереджень батькам у неналежному вихованні дітей, проведення профілактичних з ними бесід є лише формальними мірами та не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків.
Ключові слова: захист прав дитини, відповідальність батьків, підстави позбавлення батьківських прав
