Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Ухвалою
від 24 травня 2023 року
у справі № 910/18250/16[1]
Господарська юрисдикція
Щодо можливості касаційного оскарження додаткового судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, ухваленого внаслідок прийняття первісного судового рішення, яким розглянуто скаргу на дії арбітражного керуючого, постановленої у межах справи про банкрутство
ФАБУЛА СПРАВИ
У справі про банкрутство ПАТ "Індбуд" до господарського суду надійшла скарга ТОВ "Основа" на дії та бездіяльність ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого.
Ухвалою господарського суду відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "Основа" на дії та бездіяльність ліквідатора ПАТ "Індбуд" - арбітражного керуючого.
Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду залишено без змін.
Арбітражний керуючий звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про винесення додаткового рішення, у якій просив стягнути з ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 70 000 грн.
Постановою апеляційного господарського суду заяву ліквідатора ПАТ "Індбуд" - арбітражного керуючого задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" на користь арбітражного керуючого судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42 000 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
На розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постало питання щодо можливості касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, прийнятого внаслідок прийняття первісного судового рішення про розгляд скарги на дії арбітражного керуючого, постановленої справі про банкрутство.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 вказала, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.
Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.
Порядок оскарження судових рішень у процедурах банкрутства врегульовано статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства (щодо першої групи судових рішень), а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (друга група судових рішень) - статтями 255, 287 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції на момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови та подання касаційної скарги, передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Наведений в частині третій статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
У цій справі первісним судовим рішенням була ухвала (залишена без змін постановою апеляційного господарського суду), прийнята за результатом розгляду скарги на дії арбітражного керуючого (перша група судових рішень за висновком Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17), можливість оскарження якої, у касаційному порядку не передбачена частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції про розподіл судових витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції - є похідним судовим актом та невід'ємною частиною первісного судового рішення.
ВИСНОВКИ: можливість касаційного оскарження додаткового судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, ухваленого внаслідок прийняття первісного судового рішення, яким розглянуто скаргу на дії арбітражного керуючого, постановленої у межах справи про банкрутство, не передбачена ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, а отже є таким судовим рішенням, що не підлягає касаційному оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: предмет касаційного оскарження, право на перегляд судових рішень, оскарження у справах про банкрутство, особливості процедур банкрутства, правила розподілу судових витрат
