Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 серпня 2023 року
у справі № 910/5880/21[1]
Господарська юрисдикція
Щодо порядку повернення платнику перерахованої до бюджету суми штрафу у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу
ФАБУЛА СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінформтрейд» звернулось до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - відділу державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення 17 000,00 грн.
Позов обгрунтовано тим, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт Укртрансбезпека застосувала до товариства з обмеженою відповідальністю адміністративно-господарський штраф. Товариство оскаржило постанову про застосування штрафудо адміністративного суду. Щоб уникнути блокування банківських рахунків у виконавчому провадженні, штраф сплатило. Тому державний виконавець виніс постанову про закінчення такого провадження.
Господарський суд ухвалив рішення про задоволення позову та стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 17 000,00 грн.
Апеляційний господарський суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Враховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Укртрансбезпека.
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абзаци перший і п'ятий пункту 5 розділу І Порядку № 787 у редакції, чинній на час звернення до суду).
На момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.
Порядок № 787 застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється.
За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього. Інакше кажучи, у деліктних зобов'язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.
ВИСНОВКИ: суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі визнав протиправною та скасував адміністративний суд, можна стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувану. На такі правовідносини приписи ЦК України про відшкодування шкоди та Порядку № 787 не поширюються.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: кондикційні зобов'язання, критерії розмежування судової юрисдикції, адміністративно-господарські санкції
