Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 лютого 2020 року
у справі № 911/2325/18
Господарська юрисдикція
Щодо належного способу захисту прав та позовної давності за позовом про витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, позивач) до ТОВ "Грінінвест", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства екології та природних ресурсів України, Національного природного парку "Голосіївський", про витребування з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі КМУ земельної ділянки у порядку статті 388 ЦК України.
Прокурор обґрунтовував порушення інтересів держави у незаконному вибутті земельної ділянки, що знаходиться на землях лісопаркового господарства та належить до земель природоохоронного призначення, без згоди КМУ та передачі її у приватну власність.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено повністю.
ОЦІНКА СУДУ
Стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше, ніж 5 га.
Право державної власності на спірну земельну ділянку не могло припинитися внаслідок прийняття рішення органом місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду (лісами).
Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі встановлення судом неправомірного отримання особою земельної ділянки або отримання її з непередбачених законом підстав особа не набуває права власності на неї; для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
ВИСНОВКИ: витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України.
При цьому звернення прокурора з позовом відбулося в межах загального строку позовної давності.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий режим земель лісогосподарського призначення, способи судового захисту, захист земельних прав
