Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 вересня 2023 року
у справі № 760/18875/20
Цивільна юрисдикція
Щодо правового регулювання відносин, які виникають на підставі шлюбного договору
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, яким просила визнати, що ідеальні частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільному майні - квартирі становлять по 1/2 частині за кожним.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 92 та частини першої статті 93 СК України шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям; шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки.
Згідно з частинами першою - третьою статті 97 СК України, у шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім`ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв`язку з реєстрацією шлюбу; сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою власністю кожного з них. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.
Аналізуючи зміст пункту 3 шлюбного договору, відповідно до якого сторони домовились, що квартира, яка набута подружжям у шлюбі і зареєстрована на ім`я ОСОБА_2, в подальшому буде належати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, можна зробити висновок, що сторони цього договору визначили свої відносини на майбутнє, залежно від настання певної події.
Недійсність укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шлюбного договору прямо не встановлена законом, цей договір не визнано у судовому порядку недійсним, його правомірність презюмується згідно з вимогами статті 204 ЦК України.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За таких обставин колегія судів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визначення ідеальних часток у спільному майні подружжя, з огляду на наявність шлюбного договору, за умовами якого спірне нерухоме майно є спільною сумісною власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, відповідно, частки позивача та відповідача у праві власності на спірну квартиру є рівними та становлять по 1/2 частини у кожного.
ВИСНОВКИ: оскільки шлюбний договір є особливим способом урегулювання наявних між подружжям майнових відносин або майнових відносин, що можуть виникнути в майбутньому, засобом захисту майнових прав подружжя, а також засобом здійснення майнових обов`язків, то відповідно до статті 8 СК України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми статей 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, а також глав 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: принцип свободи договору, правова природа шлюбного договору, майнові спори подружжя
