Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 вересня 2022 року
у справі № 161/14431/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо недоведення наявності у діях особи ознак підбурювання на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 368 КК (в редакції Закону від 13 травня 2014 року № 1261-VII) до покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500 грн) з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 1 рік.
ОСОБА_8 за цим вироком визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК (в редакції Закону від 13 травня 2014 року № 1261-VII), та виправдано у зв'язку з недоведенням вчинення ним цього кримінального правопорушення.
Апеляційний суд ухвалою вирок місцевого суду залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ч. 4 ст. 27 КК підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення.
У разі кваліфікації дій особи як підбурювання на вчинення злочину суди мають на підставі дослідження всієї сукупності доказів та оцінки всіх доречних фактичних обставин кримінального провадження зробити належним чином мотивований висновок щодо того, чи були дії обвинуваченого за своїм характером об'єктивно спрямовані саме на збудження в іншої особи бажання або на зміцнення рішучості й наміру вчинити злочин. Із суб`єктивної сторони підбурювач повинен усвідомлювати, що саме його дії мають схилити до вчинення злочину особу, яка до цього або не мала наміру його вчинити, або крім висловлення наміру не мала рішучості його реалізувати.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд повно й всебічно розглянув обставини кримінального провадження, проаналізував докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_7, та дійшов правильного висновку, що сторона обвинувачення не надала належних і достатніх доказів, які би доводили вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченогоч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК.
Суд обґрунтував цей висновок тим, що надані стороною обвинувачення докази не доводять того, що дії ОСОБА_7 мають ознаки підбурювання до закінченого замаху на надання третій особі службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій із використанням наданого їй службового становища.
ВИСНОВКИ: як установив суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, поведінка засудженої, яка не відмовилася у надати відповідну допомогу потерпілому з метою незаконного заволодіння його коштами шляхом обману, мала швидше інформативний, а не спонукальний характер, що є обов'язковим для кваліфікації підбурювання як виду співучасті, адже воно насамперед полягає у схилянні іншого співучасника до вчинення злочину.
Разом з тим сторона обвинувачення не надала жодних даних про те, яким чином (умовлянням, підкупом, погрозою, примусом чи інакше) засуджена схилила потерпілого до вчинення кримінального правопорушення, якими саме діями вона «сформувала у потерпілого хибне уявлення» про те, що лише за умови надання неправомірної вигоди можна повернути транспортний та свідоцтво про реєстрацію до нього.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: співучасть у злочині, службові злочини, незакінчений злочин, корупційні кримінальні правопорушення
