Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 листопада 2026 року
у справі № 991/1196/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо суб`єкта злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком Вищого антикорупційного суду ОСОБА_6 засуджено за ст. 369-2 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 роки.
Цим же вироком ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України.
ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він, будучи головою Державної судової адміністрації України, умисно, одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у сумі 2500 доларів США для себе і 5000 доларів США для третьої особи за вплив на прийняття особами, уповноваженим на виконання функцій держави (суддями Касаційного адміністративного суду), судового рішення на користь ТОВ «Форватер Плюс», чим вчинив злочин, передбачений ст. 369-2 ч. 2 КК України.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги захисників залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
В обґрунтування свого вироку щодо наявності у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ст. 369-2 ч. 2 КК України, суд першої інстанції послався на показання допитаних свідків, зокрема заявника ОСОБА_9 , а також докази, отримані в результаті проведених негласних слідчих розшукових дій, які в своїй сукупності підтвердили факт отримання ОСОБА_6 грошових коштів для себе і для третьої особи за вплив на прийняття суддями Касаційного адміністративного суду судового рішення на користь ТОВ «Форватер Плюс».
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді голови Державної судової адміністрації України, мав комунікацію з заявником ОСОБА_9 , під час якої неодноразово погоджувався вплинути на результат судової справи, учасником якої було ТОВ «Форватер Плюс», шляхом перемовин з іншими посадовими особами, у тому числі з керівництвом Верховного Суду. Водночас жодного факту безпосереднього звернення ОСОБА_6 до суддів або реального впливу на них не зафіксовано.
На час вчинення інкримінованих дій ОСОБА_6 обіймав посаду голови Державної судової адміністрації України, що організаційно забезпечує функціонування судів, але не має повноважень втручатися у здійснення правосуддя і ухвалення судових рішень, впливати на їх прийняття чи координувати діяльність суддів. Разом із цим, судом встановлено, що ОСОБА_6 вказував про наявність неформальних зв`язків з тими чи іншими особами в судовій системі, що обумовлювало можливість здійснення ним впливу на прийняття такого рішення.
Диспозиція ст. 369-2 ч. 2 КК України не конкретизує характеру впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави, у зв`язку із чим зловживання впливом, яке особа пропонує чи обіцяє здійснити або за здійснення якого вона одержує неправомірну вигоду, може бути зумовлене довірчими, дружніми, родинними, близькими особистими чи іншого роду стосунками такої особи із особою, уповноваженою на виконання функцій держави, службовим чи професійним авторитетом для іншої особи, службовими зв`язками.
Водночас ст. 369-2 КК України передбачає у тому числі пасивну участь осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, без обов`язкового встановлення зв`язку «вигодонабувача» із такими службовими особами.
ВИСНОВКИ: суб'єктом злочину, передбаченого ст. 369-2 ч. 2 КК України, може бути будь-яка фізична, осудна особа, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність і яка, за усвідомленням того, хто пропонує, обіцяє або надає неправомірну вигоду, здатна здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила кваліфікації злочинів, зловживання впливом, корупційні правопорушення, неформальні зв’язки