Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 листопада 2023 року
у справі № 382/60/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо посягання на життя працівника правоохоронного органу (ст. 348 КК України)
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та виправдано, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
До того ж цим же вироком ОСОБА_7 засуджено за: ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ст. 348, ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Статтею 348 КК України передбачена кримінальна відповідальність за вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку.
Стаття 348 КК України є спеціальною нормою щодо п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України (умисне вбивство особи чи її близького родича у зв`язку з виконанням цією особою службового або громадського обов`язку), а отже вбивство або замах на вбивство зазначених у диспозиції частини першої ст. 348 КК України осіб за наявності умов, передбачених цією статтею, повністю нею охоплюється.
З об'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 348 КК України полягає у посяганні на життя (умисне вбивство або замах на умисне вбивство) осіб, визначених диспозицією цієї статті працівника правоохоронного органу. При цьому форми і способи посягання на життя потерпілих для кваліфікації значення не мають.
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умисною формою вини. Винний усвідомлює, що посягає на життя працівника правоохоронного органу або інших осіб, визначених в диспозиції статті 348 КК України, передбачає настання смерті названих осіб внаслідок своїх дій і бажає або свідомо допускає їх настання.
Закінченим вказаний злочин вважається з моменту замаху на життя осіб, зазначених у статті 348 КК України, незалежно від настання будь-яких наслідків.
Замах на вбивство може бути визначений лише з прямим умислом.
Вчинення будь яких дій, що спрямовані на реалізацію наміру позбавлення життя іншої особи слід оцінювати як замах на вбивство. Залежно від успішності таких дій особи вони можуть становити закінчений або ж незакінчений замах на позбавлення життя (у разі, якщо умисел не було реалізовано).
Твердження засудженого у суді першої інстанції про те, що він є мисливцем, а, тому, при бажанні позбавити працівника поліції життя міг реалізувати цей намір, означає, що наявні у засудженого навики поводження зі зброєю, а саме мисливською гладкоствольною рушницею, які він реалізував шляхом її застосування свідчать, що засуджений усвідомлював, що здійснення прицільного пострілу в світлу пору доби з достатньою видимістю на відстані приблизно 40 м від потерпілих у межах селищної вулиці шириною приблизно 3 м, яка обмежена парканами та відповідними будівлями, що підтверджується показаннями потерпілих та даними проведених відповідних слідчих експериментів, створює небезпеку життю працівника правоохоронного органу, що може призвести до наслідку у вигляді його смерті.
Той факт, що наслідки у вигляді смерті поліцейського не настали, зумовлений лише тим, що співробітник поліції побачивши мисливську гладкоствольну рушницю, яка була націлена засудженим в його сторону, розвернувся до осіб, які стояли позаду нього з метою порятунку їх життя, після чого одразу ж пролунав постріл і він чув звук прольоту дробу приблизно один метр від нього, свідчить про те, що засуджений вчинив всі необхідні дії для доведення злочину до кінця, але смерть поліцейського не настала з причин, які незалежали від волі засудженого, тобто ОСОБА_7 вчинив замах на вбивство працівника правоохоронного органу в зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджуюся із висновком апеляційного суду, викладеним у своєму рішенні про те, що обставини вчиненого, знаряддя злочину, застосування якого зазвичай призводить до смертельних наслідків, вказують на те, що засуджений діяв з прямим умислом, усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки у виді смерті поліцейського, розумів та бажав їх настання, що у випадку відсутності швидкої реакції поліцейського на націлену в його бік зброю, такий наслідок був би неминучим.
ВИСНОВКИ: характер дій засудженого, а саме те, що він здійснив приблизно сім пострілів із зброї по поліцейському автомобілю, опісля, побачивши поліцейського, направив зброю в його сторону, попередньо привівши її в бойову готовність, та здійснив постріл, дозволяє зробити однозначний висновок про бажання спричинення смерті працівнику правоохоронного органу, тобто про вчинення дій саме з прямим умислом.
Отже, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти авторитету органів державної влади, незакінчений злочин, охорона життя працівника правоохоронного органу
