Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 січня 2024 року
у справі № 320/14843/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо умови повернення позовної заяви у разі неусунення позивачем її недоліків
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до окружного адміністративного суду з позовною заявою до Верховної Ради України, в якій просив визнати протиправним направлення Апаратом Верховної Ради України його (ОСОБА_1) заяв до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу, Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин про внесення до Верховної Ради України підготовленого ним законопроєкту щодо внесення змін до статті 118 Кодексу законів України про працю до Секретаріату Кабінету Міністрів України. Посилаючись на статтю 93 Конституції України, частину третю статті 7 Закону України «Про звернення громадян», ОСОБА_1 доводив, що підстав для надсилання його заяв до Секретаріату Кабінету Міністрів України без розгляду їх по суті не було.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 320/14843/23 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам пунктів 5, 9 частини п'ятої статті 160 КАС, а саме: в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та не зазначено докази, що підтверджують вказані обставини; не наведено обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Також суд першої інстанції в цій ухвалі, звернувши увагу позивача на невідповідність зазначеного ним у позовній заяві відповідача (Верховної Ради України) і суб`єкта, протиправність дій якого він просить визнати (Апарат Верховної Ради України), вказав, що позивачу необхідно уточнити відповідача у справі (Апарат Верховної Ради України та/або Верховна Рада України) з обґрунтуванням (у межах компетенції визначеного відповідача) позовних вимог.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовну заяву повернуто позивачу. Повертаючи позовну заяву, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що ОСОБА_1, отримавши копію ухвали, не усунув недоліків позовної заяви в установлений у зазначеній ухвалі строк (протягом десяти днів з дня вручення її копії позивачу).
ОЦІНКА СУДУ
Встановлюючи вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, стаття 160 КАС (так само, як і інші норми цього Кодексу) не вимагає конкретної форми, в якій мають бути викладені позовні вимоги та підстави на їх обґрунтування. Позивач має право довільно викладати зміст позовних вимог, підстави позову, спосіб (способи) захисту порушеного права або інтересу, передбачений законом або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити в рішенні.
Що ж до зазначення в позовній заяві належного відповідача [в контексті підстави для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви], то норма пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС, якою вимагається зазначення в позовній заяві сторін та інших учасників справи, не може тлумачитися ширше, ніж її буквальний зміст.
Звертаючись до суду, особа зазначає в позовній заяві сторін та інших учасників справи, а також передбачену цією нормою інформацію щодо них. Визначення ж належних учасників справи є питанням правосуддя, що вирішується в судовому процесі. Так, частиною третьою статті 48 КАС установлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі в ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови в задоволенні позову до такого відповідача понесені відповідачем витрати відносяться на рахунок держави (частина четверта статті 48 КАС).
Відкриття провадження у справі регламентовано нормами глави 2 розділу ІІ КАС, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи.
Ці питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу.
Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції (в разі наявності підстав, визначених нормами КАС) може провести підготовче судове засідання для з'ясування відповідно до частини другої статті 173 цього Кодексу, зокрема, питань щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
ВИСНОВКИ: норма пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС презюмує, що неусунення позивачем недоліків позовної заяви в установлений судом строк може бути підставою для повернення позовної заяви тільки за умови, якщо такі недоліки пов`язані з недотриманням позивачем вимог статей 160 та 161 КАС.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: вимоги до позовної заяви, зміст позовних вимог, порядок відкриття судового провадження
