Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 грудня 2023 року
у справі № 380/11292/21[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо прожиткового мінімуму для працездатних осіб як одиниці виміру штрафу, передбаченого абз. 2 п. 3 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»
ФАБУЛА СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський домобудівний комбінат-плюс" звернулося до окружного адміністративного суду з позовами до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, у якому просило:
- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими закладами громадського обслуговування та прибудованим гаражем в обслуговуючому кооперативі "Садове товариство "Промінь Голоско" на підставі наказу відповідача;
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності.
Рішенням окружного адміністративного суду, яке було залишене без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено частково, внаслідок чого: визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
ОЦІНКА СУДУ
Суд вважає помилковими твердження про те, що зміна розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб є зміною санкції абзацу 2 пункту 3 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» у сторону її посилення, виходячи із такого.
Згідно із абзацом 2 пункту 3 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання: на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), - у розмірі трьохсот сімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Положення абзацу 2 пункту 3 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», що передбачають відповідальність суб'єктів містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, за виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання: на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми наслідками (СС2), - у розмірі трьохсот сімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, викладені в редакції Закону № 1817-VIII від 17 січня 2017 року та були незмінними, як на момент вчинення/виявлення правопорушення, так і на момент прийняття рішення про накладення стягнення у виді штрафу.
Аналізуючи положення санкції абзацу 2 пункту 3 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», можна зробити висновок, що вони є бланкетними, оскільки відсилають до положень частин першої-другої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», які є нормами-дефініціями, що визначають зміст поняття прожитковий мінімум та прожитковий мінімум для працездатних осіб. В той же час розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлює інший нормативно-правовий акт, а саме, закон України про затвердження бюджету на певний рік. Тобто вказана величина не є сталою може змінюватися не тільки кожного року, але і кілька разів протягом календарного року.
Зміна розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідним нормативно-правовим актом не тягне за собою зміни санкції абзацу 2 пункту 3 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», зміст якої визначається із застосуванням такого розміру. Такий закон - в даному випадку частина перша статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - не може вважатись новим і до нього не повинні застосовуватись положення частини першої статті 58 Конституції України. Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не є нормативно-правовим актом, яким встановлюється юридична відповідальність, а містить окремі об`єктивні ознаки, що можуть характеризувати правове явище (стан) (в цьому випадку, це розмір прожиткового мінімуму).
ВИСНОВКИ: прожитковий мінімум для працездатних осіб є одиницею виміру штрафу, передбаченого абзацом 2 пункту 3 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». Прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлюється нормативно-правовим актом, який не врегульовує питання притягнення до відповідальності. Тому, з огляду на правила застосування процесуального закону, такий прожитковий мінімум повинен застосовуватися в розмірі, встановленому на момент ухвалення рішення про накладення такого стягнення, а не на момент вчинення чи виявлення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок державного архітектурно-будівельного контролю, заходи щодо самочинного будівництва, спори у сфері містобудування, відповідальність суб'єктів містобудування
