Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 лютого 2024 року
у справі № 916/3666/21
Господарська юрисдикція
Щодо стягнення з осіб, які довели боржника до банкрутства, грошових коштів, які є авансуванням винагороди арбітражному керуючому
Фабула справи: ухвалою господарського суду відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Кодимська Аптека" міської ради (далі - КП «Кодимська Аптека»), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.
Ухвалою господарського суду задоволено заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями міської ради, Виконавчого комітету міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та стягнення з них солідарно на користь КП "Кодимська Аптека" 606 096,27 грн, стягнуто з останніх солідарно на користь КП "Кодимська Аптека" 606 096,27 грн.
Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду в частині задоволення заяви арбітражного керуючого про покладання субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням до банкрутства скасовано, в іншій частині ухвалу залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: Ліквідатор КП "Кодимська Аптека" арбітражний керуючий просить сформувати висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме ст. 64 КУзПБ та ч. 2 ст. 61 КУзПБ.
Вказує, що з осіб, які довели боржника до банкрутства, підлягають стягненню всі грошові суми, передбачені ст. 64 КУзПБ, зокрема, витрати пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, до яких віднесено судовий збір та авансування винагороди арбітражного керуючого, сплачені під час подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Правова позиція Верховного Суду: при ініціюванні справи про банкрутство кредитор відповідно до положень ст. 34 КУзПБ зобов'язаний додати до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
У разі невиконання кредитором вимог ст. 34 КУзПБ, заява про відкриття провадження у справі про банкрутство не буде прийнята до розгляду та буде повернута назад кредитору.
Тобто, сплата кредитором судового збору та авансування винагороди арбітражному керуючому є його обов`язком, здійснюється до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та є вимушеними витратами, пов'язаними з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.
Також, необхідно відмітити і те, що такі кошти сплачуються кредитором у зв`язку з тим, що боржник відмовляється виконувати своє зобов`язання в добровільному порядку, а будь-які активи для погашення вимог, які визнано судовим рішенням - відсутні.
Натомість процедура банкрутства - це єдина комплексна процедура, в якій є можливість погасити грошові вимоги кредиторів в межах однієї справи з різних джерел, зокрема, за рахунок майна боржника, майна, яке було відчужено боржником раніше за фраудаторними правочинами та в подальшому було повернуто до власності боржника, за рахунок тих коштів, що витребувано від осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства (в разі встановлення таких обставин): за рахунок виявленої дебіторської заборгованості та ін. Більше того, вказана процедура проводиться під судовим наглядом, що убезпечує кредиторів від будь-якого свавілля з боку боржника чи інших осіб.
Отже, ігнорування боржником вимог кредитора про погашення заборгованості зобов`язує останнього скористатися можливістю застосування до такого боржника процедур, передбачених КУзПБ та з вини боржника понести необхідні витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, зокрема, сплатити кредитором судовий збір та суму авансування винагороди арбітражному керуючому, які в подальшому підлягають відшкодуванню боржником.
Колегія суддів зауважує, що ст. 64 КУзПБ, в якій закріплено черговість задоволення вимог кредиторів, визначає, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому, у першу чергу, серед іншого, задовольняються витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.
В розділі IV Книги 3 КУзПБ не конкретизовано список тих витрат, які можна вважати такими, що пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.
Висновки: оскільки сплата судового збору та авансування винагороди арбітражному керуючому є безумовним обов'язком кредитора під час подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, що зрівнює ці грошові суми в правовому статусі, ці витрати є такими, що пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, а відтак, відносяться згідно з п. 1 ч. 1 ст. 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.
Відтак, правомірним є включення ліквідатором до розміру вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, грошових коштів, які є авансуванням винагороди арбітражному керуючому, сплачених ініціюючим кредитором разом з судовим збором під час подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ключові слова: склад судових витрат, наслідки доведення до банкрутства, повноваження ліквідатора, захист прав кредиторів
