Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 лютого 2024 року
у справі № 661/285/20
Цивільна юрисдикція
Щодо застосування при визначенні розміру втраченого заробітку у зв’язку з незаконним відстороненням від посади Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування заробітку.
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток у розмірі 986 893,17 грн з подальшим утриманням податків та обов'язкових платежів. У іншій частині позову відмовлено.
За результатами нового апеляційного розгляду, постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: прокуратура зазначає, що Наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування п. 4 розділу XII Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17 липня 2018 року № 616, у разі поновлення особи начальницького складу податкової міліції після незаконного звільнення з підстав ухвалення виправдувального вироку, яким встановлено інший порядок відшкодування грошового забезпечення особам начальницького складу податкової міліції у разі поновлення на посаді у зв`язку з незаконним звільненням, ніж визначено Законом у разі відсторонення особи від роботи (посади), відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 1176 ЦК України).
Відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону).
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, постановлення виправдувального вироку суду (ст. 2 Закону).
У наведених в ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій (п. 1 ст. 3 Закону).
Розмір сум, які передбачені п. 1 ст. 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення (ч. 1 ст. 4 Закону).
Встановивши, що позивача було незаконно відсторонено, а з набранням вироком законної сили - звільнено з посади, що призвело до втрати ним заробітку, суди зробили обґрунтований висновок про наявність у позивача права на відшкодування шкоди в порядку, передбаченому Законом, до якої віднесений і заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила внаслідок незаконних дій (п. 1 ст. 3 Закону).
Ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодифікованих, так і інших (поточних)). Одночасно слід визнати існування ієрархії між ЦК як кодифікованим законом та іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні відносини. Ця ієрархія базується на визнанні ЦК основним актом цивільного законодавства (вимір ієрархії по горизонталі). Стосовно виміру ієрархії актів цивільного законодавства по горизонталі, то в ст. 4 ЦК України закріплюється пріоритет норм ЦК (як основного регулятора приватних відносин) над нормами інших законів.
Висновки: відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду регулюється ЦК України, як основним регулятором приватних відносин (зокрема, ст. 1176 ЦК України), та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Втрачений заробіток в розумінні ЦК України як основного регулятора, так і Закону, є шкодою.
Тому при визначенні розміру втраченого заробітку не підлягає застосуванню Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції.
Ключові слова: підстави відшкодування шкоди, виплата заробітної плати, завдана державою шкода
