Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 листопада 2025 року
у справі № 366/1344/23
Цивільна юрисдикція
Щодо співвідношення понять вихідної та матеріальної допомоги при звільненні
Фабула справи: у 2018 - 2020 роках позивач працював на посаді директора підприємства. Після того, як йому у вересні 2022 року вручили попередження про наступне вивільнення із займаної посади, він подав заяву про звільнення. Відповідач йому відмовив у звільненні за заявою, а у листопаді 2022 року зі спливом двох місяців з моменту повідомлення про вивільнення звільнив у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці на підприємстві.
Позивач звернувся до суду. Стверджував, зокрема, що відповідач не провів із ним повного розрахунку при звільненні. Тому просив суд: стягнути недонараховану та невиплачену доплату за інтенсивність праці, премію за результатами роботи за 2020 рік, матеріальну допомогу у формі двох середньомісячних зарплат у зв'язку зі звільненням унаслідок ліквідації підприємства, середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, частково задовольнив позов. Вказав, зокрема, на те, що вимога про стягнення недонарахованої та невиплаченої доплати за інтенсивність праці є обґрунтованою, а вимога про стягнення премії за результатами роботи за 2020 рік - безпідставною; розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід зменшити з огляду на принцип співмірності та баланс інтересів сторін; необґрунтованою є вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, бо право на працю позивача відповідач не порушив і виплачував у період до звільнення заробітну плату.
Мотивація касаційної скарги: позивач наголосив, зокрема, що матеріальна допомога у зв'язку зі звільненням унаслідок ліквідації підприємства згідно з колективним договором не є тотожною вихідній допомозі.
Правова позиція Верховного Суду: колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців (ст. 10 КЗпП України).
Роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ч. 1 ст. 47 КЗпП України).
За змістом ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 1 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
За змістом пп. 5.1 п. 5 Положення про виплату матеріальної допомоги працівникам Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» (Додаток 7 до Колективного договору з урахуванням змін і доповнень) при звільненні у зв`язку з ліквідацією підприємства працівникам виплачується матеріальна допомога; тим, які попрацювали на підприємствах зони відчуження з особливо шкідливими умовами праці від 3 (трьох) до 5 (п'яти) років - у розмірі 2 (двох) середньомісячних зарплат відповідного працівника.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає обґрунтованими заперечення позивача у касаційній скарзі щодо нетотожності понять вихідної та матеріальної допомог при звільненні.
Зазначені види виплат здійснюються із різних підстав: вихідна допомога є державною гарантією, передбаченою у ст. 44 КЗпП України, а матеріальна допомога - це додаткова виплата, яку роботодавець встановив у колективному договорі як додаткову гарантію для працівника. Крім того, за змістом ст. 44 КЗпП України вихідна допомога для працівника, з яким припинений трудовий договір на підставі, зокрема, п. 1 ст. 40 КЗпП України, постійно виплачувалася у розмірі, не меншому середнього місячного заробітку.
Тоді як передбачена колективним договором у первинній редакції матеріальна допомога у зв`язку зі звільненням внаслідок ліквідації підприємства раніше розраховувалася як 4 (чотири) прожиткові мінімуми для працездатних осіб (п. 5 Положення про виплату матеріальної допомоги працівникам). І лише за змістом пп. 5.1 п. 5 цього Положення із урахуванням змін і доповнень, внесених до додатку 7 до колективного договору, вказана допомога встановлена для працівників, які попрацювали на підприємствах зони відчуження з особливо шкідливими умовами праці від 3 (трьох) до 5 (п'яти) років - у розмірі 2 (двох) середньомісячних зарплат відповідного працівника.
Висновки: передбачена у ст. 44 КЗпП України вихідна допомога, яку, як встановили суди попередніх інстанцій, позивач отримав згідно з розрахунковим листом, не тотожна визначеній у колективному договорі матеріальній допомозі при звільненні у зв`язку з ліквідацією підприємства.
Ключові слова: захист прав працівника, наслідки звільнення, гарантії при звільненні, наслідки ліквідації підприємства, виплата річної премії
