Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 листопада 2025 року
у справі № 644/368/23[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо застосування ст. 57-1 Закону України «Про освіту» у правовідносинах, які виникли з приводу відшкодування середнього заробітку працівникам закладів та установ освіти за час призупинення дії трудового договору
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ізюмського ліцею № 6 Ізюмської міської ради (далі - Ізюмський ліцей № 6), третя особа - Управління освіти Ізюмської міської ради, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Ізюмського ліцею № 6 від 01 квітня 2022 року № 50-к/тр «Про призупинення дії трудового договору» у частині, що стосується його, вчителя трудового навчання;
- поновити на період з 01 квітня 2022 року до 27 грудня 2022 року дію трудового договору з ним;
- стягнути з Ізюмського ліцею № 6 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2022 року до 27 грудня 2022 року в розмірі 117 700,72 грн та 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Індустріального районного суду міста Харкова від 05 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року, у позові відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 стверджує, що суди не врахували, що в оскаржуваному наказі відповідач не навів належних та допустимих доказів на підтвердження факту неможливості забезпечити його роботою відповідно до кола його посадових обов`язків. При цьому він, опинившись в окупації, не покинув закладу освіти й надалі продовжував виконувати свої посадові обов`язки. Вказані обставини могли б підтвердити свідки, однак у задоволенні клопотання про їхній допит суд першої інстанції відмовив. Не звернули уваги на дискримінаційні положення оскаржуваного наказу, оскільки трудові відносини відповідач призупинив не з усіма працівниками закладу освіти, а лише з тими, які в період окупації не з власної волі перебували в місті Ізюмі.
Правова позиція Верховного Суду: у ч. 5 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності в період дії воєнного стану, передбачено, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Разом з тим Законом № 2126-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» від 15 березня 2022 року, який прийнятий одночасно з Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Закон України «Про освіту» доповнено ст. 57-1, у якій держава гарантувала, серед іншого, збереження середнього заробітку працівникам закладів та установ освіти, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду.
Висновки: ст. 57-1 Закону України «Про освіту» у правовідносинах, які виникли щодо відшкодування середнього заробітку працівникам закладів та установ освіти за час призупинення дії трудового договору, є спеціальною нормою щодо ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та має пріоритет у регулюванні таких правовідносин, адже держава взяла на себе гарантію збереження педагогічним працівникам середнього заробітку в умовах воєнного стану.
Ключові слова: правовий статус роботодавця, особливості трудових відносин, підстави призупинення трудового договору, право на оплату праці
