Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 листопада 2025 року
у справі № 721/1144/24
Цивільна юрисдикція
Щодо моменту виникнення права роботодавця на звільнення працівника відповідно до п. 8 ст. 40 КЗпП України
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільської ради, голови сільської ради, Опорного закладу «ліцей» сільської ради (далі - ліцей), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження сільської ради про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ліцею на підставі пункту 8 статті 40 КЗпП України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді директора ліцею;
- стягнути з ліцею на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 жовтня 2024 року по дату фактичного поновлення;
- стягнути з ліцею на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено у справі нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Частиною третьою статті 149 КЗпП України визначено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Згідно з пунктом 8 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
Відповідно до статті 51 КУпАП України дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.
Виходячи із системного аналізу положень пункту 8 статті 40, статей 147-149 КЗпП України, саме встановлене постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення, яким встановлено вчинення за місцем роботи дрібного викрадення майна роботодавця, є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з додержанням правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення.
Враховуючи передбачену Конституцією України презумпцію невинуватості особи працівник не є таким, що вчинив розкрадання майна за місцем роботи, до набрання законної сили постанови, якою встановлено факт вчинення працівником розкрадання майна власника.
ВИСНОВКИ: право роботодавця на звільнення працівника відповідно до пункту 8 статті 40 КЗпП України виникає з моменту набрання законної сили постанови органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення, яким встановлено вчинення за місцем роботи дрібного викрадення майна роботодавця.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: припинення трудового договору, підстави звільнення, відповідальність працівника
