Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 грудня 2025 року
у справі № 744/629/24
Цивільна юрисдикція
Щодо надання працівникові, який набув статусу внутрішньо переміщеної особи, відпустки без збереження заробітної плати у період дії воєнного стану
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Семеніка Агро Плюс», у якому просив скасувати наказ ТОВ «Семенівка Агро Плюс» як незаконний, поновити його на роботі водієм автотранспортних засобів ТОВ «Семенівка Агро Плюс» та стягнути з ТОВ «Семенівка Агро Плюс» 8 772,50 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у позові відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Статтею 2 Закону України «Про відпустки» передбачено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Особливості надання відпустки в умовах воєнного стану визначені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов'язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки».
Згідно з частиною другою цієї статті в період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
ВИСНОВКИ: якщо працівник, який набув статусу внутрішньо переміщеної особи, подав заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати, роботодавець у період воєнного стану зобов'язаний надати йому таку відпустку на термін, який не перевищує 90 календарних днів.
Водночас, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення), роботодавець у період воєнного стану має право відмовити йому в наданні відпустки без збереження заробітної плати.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на відпустку, ВПО, правовий режим воєнного стану, підстави звільнення
