Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 травня 2025 року
у справі № 759/4052/21
Цивільна юрисдикція
Щодо врахування при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу оприлюднених Держстатом середніх показників заробітної плати за відповідними видами економічної діяльності
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Фірма «Фавор», у якій просив:
- визнати незаконними наказ про припинення трудового договору (далі - наказ про звільнення), дії відповідача, які цьому передували, і саме звільнення;
- поновити позивача на посаді оператора пакувальних автоматів у відповідача;
- стягнути з останнього середній заробіток, який станом на 30 червня 2021 року становив 85 449,00 грн, за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі;
- стягнути з відповідача 30 375,00 грн компенсації моральної шкоди.
Суди розглядали справу неодноразово. Під час нового апеляційного перегляду апеляційний суд зауважив, що у заяві про звільнення позивач не вказав дату звільнення. Тому визнав незаконним наказ про звільнення, поновив позивача на роботі, стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу та частину компенсації моральної шкоди, про яку просив позивач; інші вимоги вважав необґрунтованими.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 наголосив, що для визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід було врахувати показники середньої заробітної плати для промисловості за відповідний період, які оприлюднила Державна служба статистики України (далі - Держстат).
Правова позиція Верховного Суду: вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. Вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю та її оплату через винні дії (бездіяльність) роботодавця.
Виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу пов`язана з певним діянням роботодавця, наслідком якого стала неможливість працівника належно реалізувати право на працю. За змістом ст.ст. 94, 116, 117 КЗпП України та ст.ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати. Вичерпний перелік підстав виплати працівникові такого заробітку визначений у ст.ст. 235, 236 КЗпП України, і їх не можна розширено тлумачити.
Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою такої відповідальності є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем трудових обов'язків, унаслідок чого завдана майнова шкода працівникові.
Висновки: необґрунтованим є аргументи позивача про те, що під час такого розрахунку апеляційний суд мав взяти до уваги офіційні дані Держстату про середньомісячну заробітну плату за видами економічної діяльності.
Для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача необхідно враховувати не зазначені дані Держстату, а загальну суму заробітної плати за фактично відпрацьований час та кількість робочих днів у цьому періоді, які відпрацював працівник.
Ключові слова: дата заяви про звільнення, дата звільнення, законність звільнення, компенсація моральної шкоди
