Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 вересня 2021 року
у справі № 910/13084/18
Господарська юрисдикція
Щодо витрат, право на відшкодування яких має відповідач у випадку відмови позивача від позову і закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - Кабмін), Державної казначейської служби України, в рахунок відшкодування завданої шкоди 6633860000,00 грн.
Рішенням господарського суду у задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладено на позивача.
Ухвалою апеляційного господарського суду:
- прийнято відмову "НАК "Нафтогаз України" від позову у справі № 910/13084/18;
- визнано нечинним рішення господарського суду та закрито провадження у справі № 910/13084/18;
- повернуто НАК "Нафтогаз Україна" з Державного бюджету України 546 000,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду у справі № 910/13084/18, сплаченого згідно з платіжним дорученням;
- повернуто Кабміну з Державного бюджету України 462 525,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду у справі № 910/13084/18, сплаченого згідно з платіжним дорученням.
Врахувавши положення частини другої статті 130 ГПК України та частини четвертої статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд апеляційної інстанції здійснив розподіл судових витрат, повернувши НАК "Нафтогаз України" та Кабміну з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого ними під час подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду. Крім того, суд вказав, що з огляду на пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" та вимоги прохальної частини заяви НАК "Нафтогаз України" про відмову від позову, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 83475,00 грн як такий, що сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат. Так, відповідно до частин першої та другої названої статті:
- у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову;
- у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Тобто частинами першою і другою статті 130 ГПК України визначений порядок розподілу саме суми сплаченого судового збору у разі укладення мирової угоди, відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем у суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.
В частинах третій - шостій статті 130 ГПК України визначено наступне:
- у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача;
- якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат;
- у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача;
- у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Наведені положення статті 130 ГПК України врегульовують питання щодо розподілу інших витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 3 статті 123 ГПК України), зокрема витрат на правничу допомогу.
Згідно з частиною четвертою статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
ВИСНОВКИ: частина третя статті 130 ГПК України передбачає можливість стягнення з позивача у разі його відмови від позову понесені відповідачем витрати згідно з поданою з цього питання заявою. Водночас у цьому випадку йде мова саме про витрати, пов`язані з розглядом справи, а не про судовий збір, розподіл якого визначений в частині першій та другій названої статті.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок справляння судового збору, правила розподілу судових витрат, склад судових витрат