Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 лютого 2024 року
у справі № 910/18719/21
Господарська юрисдикція
Щодо наслідків вказівки на певний договір, як на інвестиційний
Фабула справи: за результатом об’єднання двох справ на розгляді господарського суду перебувала справа за позовом ТОВ "Скайбілд" та Управління справами Апарату ВРУ до ДП "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату ВРУ" та ТОВ "Ніка" ЛТД, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ТОВ "Український центр багатосторонньої торгівлі", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Управління справами Апарату ВРУ: Апарат ВРУ, КМДА, ВРУ, про визнання недійсним публічного інвестиційного аукціону, протоколу, визнання недійсним інвестиційного договору.
Рішенням господарський суд у задоволенні обох позовів відмовив.
Надалі справа розглядалася судами неодноразово.
За результатами нового розгляду апеляційний господарський суд скасував рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позову Управління справами Апарату ВРУ та прийняв нове рішення, яким задовольнив позов у цій частині.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ "Ніка" ЛТД зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України" у її взаємозв`язку із ст. 84 Конституції України та ст.ст. 46, 47 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України".
Правова позиція Верховного Суду: сторони спірного договору визначили його як "інвестиційний". Однак колегія суддів звертає увагу, що такого поіменованого договору з визначенням притаманних саме йому прав та обов`язків сторін законодавство не містить. Характеристика договору як інвестиційного не дає уявлення про його правову природу, тобто інвестиційний договір залежно від його умов може бути, зокрема, як певним поіменованим договором, наприклад договором про спільну діяльність, так і змішаним договором, який поєднує елементи різних поіменованих договорів.
Так, загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначаються Законом України "Про інвестиційну діяльність", відповідно до ч. 1 ст. 1 якого інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. За змістом ст. 5 закону суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів); укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.01.2019 у справі № 916/4644/15 (пункт 7.13) звертала увагу, що інвестиційний договір як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном).
Висновки: вказівка на певний договір, як на інвестиційний, сама по собі не визначає змісту взаємних прав та обов'язків сторін такого договору, а договори, які в діловій практиці називаються "інвестиційними договорами", не належать до певного поіменованого цивільно-правового (господарського) договору. Закон України "Про інвестиційну діяльність" не використовує поняття "інвестиційний договір", не встановлює істотних умов такого договору, прав та обов'язків сторін, порядку укладення, виконання такого договору, спеціальних наслідків його порушення тощо. Тобто інвестиційним є будь-який договір, який передбачає здійснення інвестиційної діяльності в будь-якій формі, незалежно від цивільно-правової (господарської) природи цього договору.
Ключові слова: спори за участі ВРУ, правовий режим державного майна, умови відчуження нерухомого майна.