Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 червня 2024 року
у справі № 916/3724/21
Господарська юрисдикція
Щодо визначення моменту, з якого кредитори банку можуть вважатися особами, яким завдано шкоду
Фабула справи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в розмірі 95 997 097,30 грн.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, щодо пропуску позивачем позовної давності.
Правова позиція Верховного Суду: Корпоративна палата вважає, що негативні наслідки від неправомірних дій пов'язаних із банком осіб як для банку, так і для його кредиторів (вкладників) настають саме з моменту віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження у банку тимчасової адміністрації. Оскільки саме з моменту віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження у банку тимчасової адміністрації у банку припиняється будь-яка діяльність пов'язана зі здійсненням розрахункових операцій, повернення депозитів вкладників тощо.
Відповідно, Фонд та вкладники банку набувають статусу кредитора банку на день початку процедури виведення Фондом неплатоспроможного банку з ринку.
При цьому, в силу приписів чинного законодавства, розмір шкоди (збитків), завданий кредиторам банку (зокрема і Фонду) визначається на підставі затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку, а відтак, Фонд та інші кредитори банку мають змогу оцінити розмір заподіяної їм шкоди (збитків) внаслідок неправомірних дій пов`язаних із банком осіб саме з моменту затвердження останнього з двох зазначених вище документів.
Слід зазначити, що відповідальність пов`язаних з неплатоспроможним банком осіб за заподіяння шкоди (збитків) його кредиторам та самому банку має дуалістичний характер: з однієї сторони відповідальність пов'язаних осіб банку визначається як відповідальність перед самим банком, а з іншої сторони - як відповідальність перед вкладниками та іншими кредиторами банку, оскільки відповідно до специфіки банківської діяльності банк оперує не тільки власними коштами, а і значним обсягом коштів, залучених від своїх клієнтів. Тому заподіяна пов'язаними особами банку шкода (збитки) розглядаються не тільки як шкода (збитки) банку, а і як шкода (збитки), завдана кредиторам цього банку.
Шкода (збитки) завдана банку внаслідок неправомірних дій пов`язаних з банком осіб, внаслідок яких у банку виникла недостатність активів / майна для задоволення вимог кредиторів (вкладників) та шкода (збитки) завдана кредиторам банку внаслідок неправомірних дій пов`язаних із банком осіб нерозривно пов`язана між собою та не може бути окремими "видами" шкоди (збитків), позаяк розмежування такої на два окремі "види" суперечитиме закріпленому в чинному законодавстві головному завданню Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яке він виконує під час виведення неплатоспроможного банку з ринку та його ліквідації - задоволення вимог кредиторів.
Висновки: кредитори банку можуть вважатися особами, яким завдано шкоду (збитки), допоки банк не буде припинений як юридична особа.
Після завершення ліквідаційної процедури та припинення банку можна визначити саме остаточний (залишковий) розмір шкоди (збитків), завданий Фонду та колишнім кредиторам банку.
Ключові слова: наслідки пропуску позовної давності, обрахунок строків давності, визначення суми заборгованості, захист прав кредиторів
