Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 липня 2024 року
у справі № 567/459/23
Цивільна юрисдикція
Щодо необхідності вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження арештованим майном
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики у розмірі 350 000,00 дол. США.
ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві власності ОСОБА_3.
Просив забезпечити позов шляхом:
- накладення арешту на майно, яке на праві власності належить відповідачці ОСОБА_3;
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаних земельних ділянок та нерухомого майна до вирішення справи по суті.
Ухвалою суду першої інстанції заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Постановою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що дії відповідачів свідчать про їх недобросовісну поведінку, як учасників цивільного обороту. Тому суд першої інстанції правомірно вважав, що є достатні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно співвідповідача ОСОБА_3, а невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Єдиним джерелом погашення існуючої заборгованості є нерухоме майно, що є у власності відповідача та співвідповідача, а у разі залишення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в силі, фактичне виконання судового рішення суду буде залежати в тому числі і від наявності такого нерухомого майна у їх власності, а його відчуження може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.
Правова позиція Верховного Суду: забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Висновки: арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.
Ключові слова: заходи забезпечення позову, гарантії виконання судового рішення, захист прав позивача