Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 жовтня 2024 року
у справі № 708/638/19[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо кваліфікації дій особи за ст. 135 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 135 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі статей 49, 74 КК України ОСОБА_6 звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строку давності.
Цивільний позов ОСОБА_7 задоволено частково та стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого 150 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Справа переглядалась судами неодноразово.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції скасовано, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 135 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях останнього складу кримінального правопорушення.
ОЦІНКА СУДУ
Суспільна небезпека кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України полягає у тому, що людина, яка має можливість надати допомогу іншій людині і тим самим врятувати її від смерті або настання інших тяжких наслідків, не робить цього, що свідчить про низькі моральні якості цієї особи. Злочинність такої бездіяльності підвищується, якщо особа сама поставила іншу особу в небезпечний для життя стан або причетна до події, через яку особа опинилася в такому стані.
За змістом ст. 135 КК України поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов'язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
Об`єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності: 1) бездіяльність-невтручання, що полягає у невиконанні особою обов'язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб`єкта цього злочину; 2) змішана бездіяльність - бездіяльність щодо надання допомоги потерпілому особою, яка сама поставила його в небезпечний для життя стан.
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), яку вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність за своїми соціальними та юридичними властивостями тотожна діянню, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Кримінальна відповідальність за злочинну бездіяльність настає лише за таких умов:
- на особу було покладено спеціальний обов'язок вчинити активні дії, якими було б відвернене настання суспільно небезпечного наслідку;
- у особи була реальна можливість у даній конкретній ситуації вчинити відповідні активні дії і запобігти настанню суспільно небезпечних наслідків.
Обов`язок вчинити певні дії (діяти певним чином) може випливати з різних підстав: із закону або з іншого нормативного акта; із професійних або службових функцій особи; із договору; із родинних відносин; із попередньої поведінки особи, якщо вона своїми діями створює небезпеку для іншої особи і внаслідок цього зобов`язана надати їй допомогу.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 135 КК України, завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб`єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).
Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого статтею 135 КК, полягає у небажанні суб`єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними (прагнення уникнути кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, байдуже ставлення до долі іншої людини, егоїзм, небажання допомогти через брак часу, неприязнь до потерпілого, легкодухість, ревнощі, помста тощо), але на кваліфікацію вони не впливають.
Моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Варто зазначити, що для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула би надана винною особою допомога завдання шкоди життю або здоров'ю особи.
Отже, на думку колегії суддів касаційного суду, за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, є повністю доведеним той факт, що ОСОБА_11 після вчинення ДТП, не надавши будь-якої допомоги ОСОБА_10, який унаслідок отриманих тілесних ушкоджень її потребував, не викликавши швидку, не впевнившись у тому, чи прибула швидка, чи було надано потерпілому медичну допомогу, самовільно покинув місце пригоди, при цьому неодноразово повертавшись, залишивши потерпілого у небезпечному для життя стані.
ВИСНОВКИ: навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, несе відповідальність за статтею 135 КК України. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти життя, злочини проти здоров'я особи, склад залишення в небезпеці
