Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 січня 2025 року
у справі № 760/2096/22
Цивільна юрисдикція
Щодо застосування ст. 162 СК України
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Виконавчий комітет Шосткинська міська рада, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, у якому просила: відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 у ОСОБА_2; повернути малолітню дитину ОСОБА_1 за адресою реєстрації; визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом з матір'ю; встановити новий порядок спілкування ОСОБА_2 з сином лише у присутності матері та/або уповноваженої особи органу опіки та піклування протягом двох годин на тиждень за місцем проживання та без права забирати дитину з місця її проживання з обов'язковим попереднім узгодженням часу; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просив визначити постійне місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом з батьком.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 разом з батьком - ОСОБА_2.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частиною першою статті 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.
Ця норма права встановлює правові наслідки протиправної зміни місця проживання малолітньої дитини одним із батьків (з яким вона не проживає) або третьою особою. Положення цієї статті покликані захистити права того з батьків, з ким в силу закону чи на підставі рішення суду чи закону визначено проживання дитини, від неправомірних дій другого з батьків щодо зміни її місця проживання.
Відібрання дитини у контексті статті 162 СК України - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати, однак з урахуванням права кожного з батьків та добросовісної поведінки батьків задля дотримання прав дитини та кожного з них.
За обставин справи вбачається, що судове рішення про визначення місця проживання дитини не приймалось, орган опіки також не встановлював місце проживання малолітнього сина сторін. В справі встановлено та не заперечується сторонами, що дитина проживає разом із своїм батьком, за відсутності судового рішення про встановлення місця проживання дитини, немає підстав для висновку, що відповідач самочинно, без згоди матері, з якою на підставі закону або рішення суду проживала малолітня змінив її місце проживання, у тому числі способом її викрадення.
Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для відібрання дитини у батька, оскільки за виниклих правовідносин відсутні підстави для застосування частини першої статті 162 СК України. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що оскільки батьки мають рівні права за законом на виховання дитини, рішенням суду місце проживання дитини не встановлене, тому підстав для висновку про неправомірність дій відповідача щодо зміни місця проживання дитини та захисту права матері в обраний нею спосіб немає.
ВИСНОВКИ: зміст статті 162 СК України свідчить про те, що сфера її застосування обмежується лише протиправною поведінкою щодо зміни місця проживання малолітньої дитини. Отже в статті 162 СК України відбувається внормування тієї ситуації застосовується, коли після ухвалення судом рішення про визначення місця проживання дитини таке місце проживання було самочинно змінене другим із батьків.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист прав дитини, підстави відібрання дитини, спори про визначення місця проживання дитини
