Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 760/2096/22
провадження № 61-11504св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрєєв Микита Андрійович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2026 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації,про відібрання дитини та повернення її матері, визначення місця проживання дитини з матір`ю.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають двох дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких записаний ОСОБА_2 . Шлюб між сторонами зареєстрований не був.
У 2019 році після сварки з відповідачем позивачка разом з дітьми вимушена була повернутися до батьків у м. Шостку Сумської області. При цьому сина відповідач їй віддав лише тоді, коли вона підписала нотаріально посвідчену розписку, що отримала грошові кошти як аліменти, хоча насправді таких не отримувала.
Після переїзду ОСОБА_2 жодного разу не приїздив побачити дітей. Лише через деякий час він придбав мобільний телефон сину і почав із ним спілкуватися. Сподіваючись на добропорядність відповідача, позивачка ніколи не перешкоджала їхньому спілкуванню.
Під час телефонних розмов із сином відповідач неодноразово ображав позивачку та її батьків, а також звертав увагу на те, що син навчається у «неправильній школі неправильною мовою», заперечуючи проти навчання сина в українській школі.
Відповідач вимагав, щоб ОСОБА_1 перевела сина на дистанційне навчання з україномовної школи, від чого вона відмовилася, а надалі взагалі заборонив сину ходити до школи та періодично телефонував у школу з метою з`ясовування, чи ходить туди син.
Рішенням Виконавчого комітету Шосткинської міської ради від 01 грудня 2021 року було затверджено висновок органу опіки та піклування про визначення способу участі батька у вихованні дітей, згідно з яким ОСОБА_2 може бачитися з дітьми, зокрема із сином, щотижня з 18 год 00 хв. п`ятниці до 22 год 00 хв неділі; може забирати дітей на час канікул з місця фактичного проживання, однак зобов`язаний заздалегідь попереджати ОСОБА_1 та повертати дитину на початок учбового року.
У січні 2022 року ОСОБА_2 викрав сина та відмовився його повертати позивачці, перешкоджав їй у побаченнях та спілкуванні з сином. ОСОБА_2 порушив їхню домовленість щодо місця проживання дитини, графік та умови побачень з сином, а також самостійно змінив місце проживання дитини.
Викрадення сина порушило сталі соціальні зв`язки дитини, унеможливило навчання, відвідування гуртків та музичної шкоди.
Посилаючись на наведене, позивачка просила суд відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_2 ; повернути малолітню дитину їй, ОСОБА_1 , за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 ; визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею, як матір`ю; встановити новий порядок спілкування ОСОБА_2 із сином лише у її присутності та/або уповноваженої особи органу опіки та піклування протягом двох годин на тиждень за місцем проживання та без права забирати дитину з місця її проживання з обов`язковим попереднім узгодженням часу; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просив визначити постійне місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком.
Зустрічні позові вимоги обґрунтовано тим, що протягом часу спілкування з дитиною засобами телефонного зв`язку син постійно скаржився на умови, в яких проживає, зокрема ставлення матері, що полягало в постійному приниженні, відсутності належного харчування. Матір забороняла ОСОБА_3 розповідати батькові про побої, погрожуючи поліцією та службою у справах дітей.
Також дитина повідомила батькові, що самостійно відвідує школу, без супроводу дорослих, про факт його побиття однокласником та постійного булінгу зі сторони окремих дітей. Оскільки мати жодних дій щодо виправлення ситуації не вчиняла, ОСОБА_2 змушений був самостійно звертатися до правоохоронних органів.
Дитина потребує особливого догляду та уваги, оскільки відповідно до консультативного висновку невролога дитині поставлено діагноз «Синдром гіперактивності з дефіцитом уваги».
Оскільки позивачка створювала йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, це стало підставою для його звернення до органу опіки та піклування Шосткинської міської ради за висновком про визначення способу участі батька у вихованні дітей.
Коли він забрав сина до себе на час канікул, то син розповідав йому про складні умови та обмеження у забезпеченні базових потреб, зокрема, дитина раділа купанню у ванній, здивувалася приготованій курці, оскільки майже не їла м`яса.
17 січня 2022 року ОСОБА_1 приїхала до нього з невідомими чоловіками та намагалася примусово забрати сина, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 зазначав, що місце проживання сина слід визначити з батьком, оскільки дитина бажає проживати саме з ним. Він є власником декількох об`єктів нерухомості та може належно забезпечувати сина.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року заяву ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі задоволено.
Зупинено провадження у справі № 760/2096/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини та повернення її матері, визначення місця проживання дитини з матір`ю, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Шосткинської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком до набрання законної сили рішенням у справі № 760/26992/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про відібрання дитини та повернення її за місцем проживання.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні правовідносини стосуються малолітньої дитини та батьківських прав, а тому існує об`єктивна неможливість розгляду справи № 760/2096/22 до вирішення справи № 760/26992/25.
Справа про відібрання дитини безпосередньо впливає на визначення її місця проживання, оскільки вирішує питання про те, з ким із батьків фактично та на законних підставах має перебувати дитина на момент вирішення спору; обставини, встановлені у рішенні суду у справі про відібрання дитини (наприклад, щодо створення перешкод, умов утримання або загрози для дитини), матимуть важливе доказове значення для вирішення справи про визначення місця проживання; неможливо повноцінно та об`єктивно оцінити найкращі інтереси дитини, умови її проживання та виховання в одного з батьків, у той час коли законність та перебування дитини у цього ж з батьків оспорюється в іншій судовій справі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У вересні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрєєв М. А., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду; постановити окрему ухвалу у порядку, передбаченому статтею 262 ЦПК України, в якій встановити порушення колегією суддів Київського апеляційного суду норм процесуального права щодо строків апеляційного провадження та дати вказівку суду дотримуватися вказаних строків, ураховуючи чутливість сфери правовідносин щодо піклування над неповнолітнім.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що на порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не зазначив, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи про визначення місця проживання дитини до розгляду справи про її відібрання; які обставини, встановлені у справі про відібрання дитини № 760/26992/25 матимуть значення для вирішення справи № 760/2096/22, оскільки обставини в цих справах тотожні, а докази на їх підтвердження фактично дублюються в обох справах.
Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Апеляційний суд не звернув уваги на те, що необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що призведе до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Наявність правових підстав для постановлення окремої ухвали ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрєєв М. А., обґрунтовувала тим, що незважаючи на те, що справа переглядається в апеляційному порядку втретє, а строк її розгляду перевищує 4,5 роки, 12 травня 2026 року апеляційний суд призначив справу до судового розгляду аж на 18 серпня 2026 року і в тому ж судовому засіданні безпідставно зупинив провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції поставився до вирішення цього спору відверто недбало і поверхнево, що викликає ризик для здоров`я та життя дитини з огляду на обставини цієї справи, що є підставою для постановлення окремої ухвали щодо суддів апеляційного суду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 01 вересня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрєєв М. А., на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрєєв М. А., на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 760/2096/22 з Київського апеляційного суду; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2026 року матеріали справи № 760/2096/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
У жовтні 2026 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про визнання дій ОСОБА_1 та її представника - адвоката Андрєєва М. А. зловживанням процесуальними правами, застосування до них заходів процесуального примусу, а також додаткові пояснення у справі.
Вказані додаткові пояснення у справі підлягають залишенню без розгляду, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п`ята статті 174 ЦПК України).
У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі (частина перша статті 402 ЦПК України).
Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина перша статті 395 ЦПК України).
Зважаючи на те, що суд касаційної інстанції не приймав рішення про надання учасниками справи додаткових пояснень, які подані ОСОБА_2 поза межами строку на подання відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів залишає без розгляду письмові пояснення відповідача.
У жовтні 2026 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрєєв М. А., надійшло клопотання про визнання дій ОСОБА_2 зловживанням процесуальними правами та стягнення штрафу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрєєв М. А., підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що у січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, про відібрання дитини та повернення її матері, визначення місця проживання дитини з матір`ю (справа № 760/2096/22).
У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просив визначити постійне місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року (справа № 760/2096/22)позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року (справа № 760/2096/22) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини та повернення її матері, визначення місця проживання дитини, стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Відібрано малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_2 . Повернено малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 . Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 15 січня 2025 року (справа № 760/2096/22) касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини та повернення її матері скасовано, залишено в цій частині в силі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 червня 2024 року.
Постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визначення місяця проживання дитини скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 760/2096/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року (справа № 760/2096/22), в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визначення місця проживання дитини з матір`ю, та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Шосткинської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місяця проживання дитини з батьком, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю задоволено. Визначено місце проживання малолітнього
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
29 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про відібрання дитини та повернення її за місцем проживання (справа № 760/26992/25).
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10 квітня 2026 року (справа № 760/26992/25) позов ОСОБА_1 задоволено.
Відібрано малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_2 та повернено дитину матері ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем її проживання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 760/2096/22 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про визначення місця проживання дитини скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2026 року справу № 760/2096/22 призначено справу до розгляду у судовому засіданні суду апеляційної інстанції на 18 серпня 2026 року о 12:00 год.
Додатковим рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 15 травня 2026 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 08 червня 2026 року у справі № 760/26992/25 відкрито апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про відібрання дитини та повернення її за місцем проживання за апеляційною скаргою; призначено справу до розгляду на 29 вересня 2026 року о 10 год. 00 хв.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Із матеріалів справи відомо, що у липні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про зупинення провадження у справі № 760/2096/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини та повернення її матері, визначення місця проживання дитини з матір`ю, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Шосткинської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком до набрання законної сили рішенням у справі № 760/26992/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про відібрання дитини та повернення її за місцем проживання.
Частиною другою статті 381 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
За правилами пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Водночас необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01 березня 2024 року у справі № 910/17615/20 зазначено, що по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.
Задовольняючи клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі з підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, апеляційний суд належно не обґрунтував, у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду справи, яка є предметом касаційного перегляду, до розгляду справи № 760/26992/25, зокрема, не зазначив, які конкретно обставини, що стосуються вирішення спору між сторонами, можуть бути встановлені виключно у справі № 760/26992/25, а також, що зібрані у цій справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а отже дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі.
Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушення норм процесуального права, є обґрунтованими.
Щодо постановлення окремої ухвали
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на грубе порушення норм процесуального права та недбалість у вирішення справи, просить постановити окрему ухвалу стосовно суддів Київського апеляційного суду відповідно положень статті 262 ЦПК України.
Згідно зі статтею 420 ЦПК України суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.
Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
При цьому вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.
Верховний Суд не встановив обставин, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали у цій справі щодо колегії суддів Київського апеляційного суду.
Щодо клопотань ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання дій зловживанням процесуальними правами
У жовтні 2026 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про визнання дій ОСОБА_1 та її представника - адвоката Андрєєва М. А. щодо подання касаційної скарги, яка, на думку заявника, місить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 384 Кримінального кодексу України (введення в оману суду або іншого уповноваженого органу), зловживанням процесуальними правами, застосування до них заходів процесуального примусу у виді штрафу.
У жовтні 2026 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрєєв М. А., надійшло клопотання про визнання дій ОСОБА_2 щодо подання додаткових пояснень, які за змістом не стосуються предмета касаційного перегляду, а містять образливі, принизливі та неправдиві твердження стосовно судів попередніх інстанцій, позивачки та її представника, зловживанням процесуальними правами та стягнення з нього штрафу.
Перевіривши клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Тобто цивільне процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
Відповідно до частин першої, другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.
При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав.
Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав.
Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.
Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19), від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21).
Перевіривши доводи клопотання ОСОБА_2 , детально вивчивши матеріали справи та касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки не встановив в діях ОСОБА_1 та її представника - адвоката Андрєєва М. А. ознак зловживання процесуальними правами, зокрема, у зв`язку з поданням касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції, що є реалізацією гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до правосуддя.
Зважаючи на висновок Верховного Суду про залишення додаткових пояснень у справі, поданих ОСОБА_2. без розгляду, відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрєєв М. А., про визнання дій ОСОБА_2 щодо подання таких пояснень, зокрема з огляду на їхній зміст, зловживанням процесуальними правами.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
У зв`язку з допущеними апеляційним судом порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про зупинення провадження у справі, оскаржуване судове рішення необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Додаткові пояснення у справі від 12 жовтня 2026 року, подані ОСОБА_2 , залишити без розгляду.
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про визнання дій ОСОБА_1 та її представника - адвоката Андрєєва Микити Андрійовича зловживанням процесуальними правами відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрєєв Микита Андрійович, про визнання дій ОСОБА_2 зловживанням процесуальними правами відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрєєв Микита Андрійович, задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року скасувати, справу № 760/2096/22 передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрєєв Микита Андрійович, про постановлення окремої ухвали відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк
