Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 грудня 2024 року
у справі № 461/433/23
Цивільна юрисдикція
Щодо права іноземного громадянина на грошову компенсацію вартості майна, безпідставно примусово відчуженого в умовах воєнного стану
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2, Львівської митниці, Львівської районної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2, Львівської митниці, Львівської районної військової адміністрації на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Спірні правовідносини стосуються правомірності примусового вилучення автомобіля ОСОБА_1, який є іноземним громадянином, на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Залежно від підстав проведення реквізиції, існує два її види: реквізиція за надзвичайних обставин (частина перша статті 353 ЦК України); реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина друга статті 353 ЦК України). Відмінність між реквізицією (частина перша статті 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (частина друга статті 353 ЦК України) полягає у моменті відшкодування вартості майна. У першому випадку його має бути проведено до примусового відчуження майна, а в другому - обов`язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження.
Право вимагати повернення майна обумовлюється наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб. Повернення майна можливе за умови: припинення надзвичайних обставин, тобто стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії, воєнного або надзвичайного стану та ін.; збереження майна; заявлення власником позовної вимоги про його повернення до органу, що проводив його реквізицію або якому передано відповідне майно; встановлення можливості повернення.
Примусове відчуження майна, що перебуває у приватній власності, є одним із заходів, який підлягає застосуванню в умовах режиму воєнного стану в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина (стаття 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Статтею 21 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що правовий статус іноземців та осіб без громадянства, юридичних осіб іноземних держав, які перебувають на території України під час дії воєнного стану, визначається Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовий статус іноземців на території однієї зі сторін конфлікту визначений розділом ІІ частини ІІ Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (статті 35-46).
Статтею 38 зазначеної Конвенції визначено, що за винятком особливих заходів, передбачених цією Конвенцією, зокрема статтями 27 та 41, становище осіб, що перебувають під захистом, в цілому продовжуватиме регулюватися положеннями про статус іноземців у мирний час.
Станом на момент примусового відчуження автомобіля позивача на території України діяв (і продовжує діяти) особливий правовий режим, а саме правовий режим воєнного стану, у зв`язку з яким вводяться в дію спеціальні законодавчі норми, що передбачають можливість примусового відчуження майна фізичних та юридичних осіб (без виключення) на підставі Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» в цілях оборони, відсічі агресору, захисту населення.
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» використано формулювання для окреслення суб`єктів, у яких може відбуватися примусове відчуження, - «майно, що перебуває у приватній або комунальній власності». З урахуванням зазначеного й того, що у статті 353 ЦК України вживається термін «власник» і набуття майна відбувається саме державою, такими суб'єктами можуть бути фізичні, юридичні особи, територіальні громади.
При вирішенні цього спору колегія суддів бере до уваги, що позивач є громадянином Республіки Польща, його автомобіль було вилучено національними органами влади 26 серпня 2021 року за відсутності достатньої правової підстави, що встановлено судом при розгляді справи № 461/7530/21. Таким чином станом на момент прийняття рішення про примусове відчуження транспортного), він перебував на території України поза волею його власника та за відсутності правомірного примусу.
Водночас компетенція органів державної влади, за загальним правилом, не може поширюватися на іноземних громадян, які перебувають поза межами території України, а також на їхнє майно, яке перебуває поза межами України.
ВИСНОВКИ: суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку щодо відшкодування на користь іноземця вартості майна (зареєстрованого у Республіці Польща автомобіля), яке перебувало на території України без його згоди, за відсутності достатніх правових підстав (у зв`язку з необґрунтованими діями національних органів влади) та підлягало поверненню іноземцю на підставі рішення національного суду, яке набрало законної сили, однак було примусово відчужено в умовах воєнного стану.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: права іноземців, порушення права власності, підстави реквізиції, умови воєнного стану
