Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 серпня 2026 року
у справі № 488/2135/19
Цивільна юрисдикція
Щодо застосування ч. 5 ст. 390 ЦК України у спорах про витребування нерухомого майна залежно від добросовісності набувача
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор в інтересах держави звернувся до суду із позовом до міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.
Рішенням районного суду міста в задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення районного суду міста змінено, доповнивши його мотивувальну частину мотивами відмови у задоволенні позовних вимог прокурора, викладеними у цій постанові; в іншій частині рішення районного суду міста залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п'ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.
У випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п'ятої статті 390 ЦК України не застосовуються.
Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу (частина друга статті 391 ЦК України, в редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).
ВИСНОВКИ: у разі коли суд першої інстанції ухвалює рішення після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року, то до вирішення спору підлягають застосуванню його норми, зокрема, частина друга статті 391 ЦК України; питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п'ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист прав добросовісного набувача, компенсація вартості нерухомого майна, внесення коштів на депозит суду, оцінка поведінки набувача, витребування майна державою, критерій добросовісності
