Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 січня 2025 року
у справі № 990SСGС/7/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо можливості виготовлення суддею повних текстів проголошених судових рішень, розглянутих під час п'ятирічного строку повноважень судді, після закінчення такого строку
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
Мотивація скарги: ОСОБА_1 зазначає, що частина рішень у справах, про які йдеться у скарзі, є в ЄДРСР. Від сторін у справах, які були у її провадженні, не надходило жодної скарги на невидачу їм копії судового рішення. Не встановлено наявності таких скарг і при розгляді дисциплінарної справи. Водночас 10 заяв учасників справ про видачу копій судових рішень не є безумовним та беззаперечним свідченням невидачі копії таких рішень та порушенням прав сторін, зокрема, на апеляційне оскарження, оскільки самі учасники справ про таке порушення не заявляли.
Правова позиція Верховного Суду: у редакції Закону «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, яка була чинною до 28 березня 2015 року, положення ст. 83 цього Закону містили вичерпний перелік підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, серед яких не було зволікання з виготовленням мотивованого судового рішення.
Водночас процесуальне законодавство, яке було чинним протягом строку повноважень ОСОБА_1, хоча й передбачало можливість відкладення судом виготовлення повного тексту судового рішення, але в межах досить короткого строку - «не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи» (ч. 3 ст. 209 ЦПК України, ч. 4 ст. 85 ГПК України, ч. 3 ст. 160 КАС України, ч. 2 ст. 376 КПК України). У будь-якому разі зміст зазначених законодавчих положень свідчив про те, що можливість такого «відкладення» не звільняє суд від обов`язку виготовити повний текст судового рішення, навіть якщо було порушено встановлений законом строк.
28 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 12 лютого 2015 року «Про забезпечення права на справедливий суд», яким Закон № 2453-VI був викладений в новій редакції, що вже прямо передбачила дисциплінарну відповідальність за «зволікання з виготовленням мотивованого судового рішення» (п.2 ч. 1 ст. 92). Закон № 1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, тобто після закінчення п'ятирічного строку повноважень судді ОСОБА_1 , так само визначав це діяння як дисциплінарний проступок.
У цьому контексті необхідно підкреслити, що зволікання з виготовленням мотивованого судового рішення як вид дисциплінарного проступку полягає у протиправному та невиправданому невиконанні суддею передбаченого відповідним процесуальним законодавством обов`язку виготовити повний («мотивований») текст судового рішення в межах визначеного законом строку.
Термін «зволікання» вказує на те, що не будь-яка затримка із виготовленням мотивованого судового рішення автоматично має ознаки цього дисциплінарного проступку. Зокрема, не є «зволіканням з виготовленням мотивованого судового рішення» таке порушення передбаченого відповідним процесуальним законодавством строку виготовлення повного тексту судового рішення, яке було обумовлено об'єктивними обставинами (наприклад, хвороба судді, його надзвичайно висока завантаженість у відповідний період, значна складність справи тощо). Наявність чи відсутність таких об`єктивних чинників має бути предметом оцінки в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх доречних обставин (тривалість порушення, його наслідки для учасників провадження, складність справи, перебування судді на лікарняному, його завантаженість тощо). При цьому очевидно, що чим більш тривалою є затримка із виготовленням мотивованого тексту судового рішення та чим більший вплив це порушення має на права учасників конкретної судової справи (наприклад, затримка із звільненням з-під варти, втрата майна та неможливість виконання судового рішення, неможливість оскарження судового рішення тощо), тим більшою є вірогідність того, що вона може бути кваліфікована саме як «зволікання», і, навпаки, тим більш вагомими мають бути обставини, які перешкоджали судді виготовити повний текст судового рішення, для висновку про відсутність у його діях ознак «зволікання».
У цій справі встановлена відсутність 55 повних текстів судових рішень, при цьому тривалість порушення встановленого процесуальним законодавством п'ятиденного строку на виготовлення повного тексту судового рішення становить роки.
ВП ВС нагадує, що ця справа стосується судді, яку було вперше призначено на посаду судді за положеннями ч. 1 ст. 128 Конституції України в редакції 1996 року, згідно з якими перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Зокрема, ОСОБА_1 було призначено на посаду судді згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2011 року, і строк її повноважень закінчився 25 лютого 2016 року.
Закінчення п'ятирічного строку повноважень, на який ОСОБА_1 було призначено, позбавило її можливості здійснювати правосуддя, однак у цій справі мова йде не про здійснення правосуддя, зокрема ведення судового процесу і ухвалення судових рішень, а про виготовлення текстів судових рішень у справах, розгляд яких був завершений ухваленням судового рішення ще тоді, коли суддя ОСОБА_1 мала відповідні повноваження.
ВП ВС зазначає, що саме ухвалення судового рішення є процесуальною діяльністю судді, пов'язаних зі здійсненням правосуддя, тоді як виготовлення повного тексту судового рішення полягає у письмовому оформленні мотивів, якими суддя керувався при його ухваленні.
Висновки: закінчення п'ятирічного строку повноважень судді, призначеного вперше за раніше діючим законодавством, не означає неможливості виготовлення повних текстів проголошених ним судових рішень у розглянутих під час цього строку справах. Тут важливо ще раз підкреслити, що у цій справі мова йде про суддю, у якої закінчився п'ятирічний строк повноваження, на який вона була призначена, і після спливу якого продовжила перебувати у статусі судді, обіймати посаду та отримувати суддівську винагороду, очікуючи передбаченої законом процедури кваліфікаційного оцінювання (наведене відрізняє цю специфічну ситуацію від інших визначених Конституцією України підстав припинення повноважень судді).
Ключові слова: доступ до правосуддя, норми суддівської етики, дисциплінарна відповідальність судді, призначення секретаря
