Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 лютого 2025 року
у справі № 573/129/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо кваліфікації дій особи за ст. 336 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців.
Апеляційний суд зазначений вище вирок скасував у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 за ст. 336 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В іншій частині вирок залишив без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно диспозицією ст. 336 КК передбачено відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Об`єкт правопорушення - в широкому розумінні ним є суспільні відносини у сфері переведення економіки, діяльності органів влади, самоврядування, інших сфер і галузей країни на функціонування у період воєнного стану, а ЗСУ, інших воєнізованих формувань на організацію і штати воєнного часу. У більш вузькому розумінні це передбачений законом порядок підтримання бойової і мобілізаційної готовності ЗСУ та інших формувань на рівні, що забезпечує вимоги національної безпеки.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, виражається у бездіяльності - ухиленні будь-яким способом від призову за мобілізацією.
Суб`єктом злочину є громадяни України (або іншої країни) чоловічої або жіночої статі - військовозобов'язані, які підлягають мобілізації, резервісти.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується прямим умислом. Тобто особа усвідомлює небезпечний і протиправний характер своїх вчинків, проте має намір і бажання так діяти, а саме досягти мети - уникнути самого призову за мобілізацією.
ВИСНОВКИ: розглядаючи кримінальне провадження в межах пред'явленого обвинувачення місцевий суд встановив, що ОСОБА_7 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку, після проходження медичного огляду військово-лікарською комісією визнаний придатним до військової служби, не має бронювання або відстрочки та підлягає призову за мобілізацією, що останній достеменно усвідомлював та умисно ухилився від виконання свого конституційного обов`язку, зокрема, від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, перебуваючи у приміщенні, за відсутності поважних причин, заявив, що не бажає захищати територіальну цілісність України та проходити військову службу під час мобілізації в лавах Збройних Сил України, чим порушив вимоги ст. 65 Конституції України, положення ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25 березня 1992 року №2232-ХІ, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ та Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого законом України №2105-IX від 3 березня 2022 року (зі змінами, внесеними Указом від 17 травня 2022 року №342/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2264-IX, Указом від 12 серпня 2022 року №574/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2501-IX, Указом від 7 листопада 2022 року №758/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2739-IX).
Врахувавши наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю, а тому кваліфікував його дії за ст. 336 КК як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: відповідальність військовозобов'язаних, склад злочину за ст. 336 КК України, порушення правил мобілізації
