Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 лютого 2025 року
у справі № 400/1744/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо оскарження наказу про переміщення військовослужбовця виключно з підстави незазначення у ньому військово-облікової спеціальності за посадою, на яку здійснюється переміщення
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати п. 5 § 1 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу);
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника військової частини .
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що помилка судів при застосуванні норм права полягає у тому, що п. 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, хоча і дозволяє призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади без згоди військовослужбовців, однак не містить винятків щодо призначення без врахування основної або спорідненої спеціальності чи нової спеціальності з урахуванням набутого досвіду, як про це імперативно зазначає п. 83 цього Положення.
Правова позиція Верховного Суду: за правилами абз. 2 п. 257 Положення № 1153/2008, в особливий період переміщення військовослужбовця на нижчу посаду з метою доукомплектування Збройних Сил України відбувається без отримання згоди військовослужбовця. При цьому у вказаній нормі міститься вказівка, що просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог п.п. 85, 87 цього Положення.
Відповідно є підстави вважати, що вимоги п. 83 Положення № 1153/2008 при переміщенні військовослужбовця по службі мають бути враховані.
За правилами п. 83 Положення № 1153/2008 військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.
Згідно з п. 11 Розділу XI Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України № 280 пункти наказів по особовому складу складаються в наказовій формі. У них послідовно без будь-яких скорочень вказуються такі відомості: військові звання, прізвища, власні імена, по батькові військовослужбовців, посади, які вони займають на час видання наказів, дійсні найменування військових частин, відповідно до штату (штатного розпису), командувань, видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил, до яких вони входять, а на військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні, - у розпорядженні якої посадової особи вони перебувають, і остання посада, з якої їх зараховано у розпорядження. У наказах по особовому складу про призначення (переміщення), крім того, вказуються посади, на які військовослужбовці призначаються, номери військово-облікових спеціальностей за посадами, передбаченими штатами. Посади військовослужбовців, які вони займають на час видання наказу, не змінюються.
Водночас, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Суттєве (фундаментальне) порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Висновки: переміщення військовослужбовців по службі відбувається за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. Також у наказі про переміщення військовослужбовця має бути вказано номер військово-облікової спеціальності за посадою, на яку переміщено військовослужбовця.
Разом із тим, посилання скаржника на незазначення відповідачем в спірному наказі військово-облікової спеціальності за посадою, на яку переміщено позивача, не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного наказу.
Ключові слова: зміна посади військовослужбовця, проходження військової служби, умови призначення на посаду
