Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 листопада 2024 року
у справі № 480/1234/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо умов надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати на підставі ч. 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у невиданні наказу про надання ОСОБА_1 з 30 листопада 2022 відпустки без збереження заробітної плати строком на 80 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон №2136-IX);
- зобов'язати Укртрансбезпеку видати наказ про надання позивачці з 30 листопада 2022 року відпустки без збереження заробітної плати строком на 80 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку відповідно до частини четвертої статті 12 Закону №2136-IX.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено частково.
ОЦІНКА СУДУ
Особливості проходження, зокрема, державної служби, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначає Закон України від 15 березня 2022 року №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону №2136-IX у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов'язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки».
Згідно із роз'ясненнями Міністерства економіки України до Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» відпустка, яка передбачена частиною четвертою статті 12 Закону №2136-IX, є новим видом відпустки без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов'язковому порядку за його заявою.
Дана відпустка не належить до відпусток без збереження заробітної плати, які надаються працівникові відповідно до статей 25, 26 Закону України "Про відпустки".
Для отримання такої відпустки працівник, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, звертається до роботодавця з відповідною заявою, в якій обов'язково має бути визначеною тривалість такої відпустки, але не більше ніж 90 календарних днів.
Закон не обмежив можливості працівника реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів. Водночас вважаємо, що загальна тривалість відпусток (частин) яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану.
Законом не передбачено право роботодавця відмовити такому працівникові у наданні цієї відпустки. Водночас, виходячи із умов її надання, вбачається, що працівник має підтвердити той факт, що він "виїхав за межі території України" або "набув статусу внутрішньо переміщеної особи". Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений законом, відтак рішення щодо надання відпустки у цьому випадку прийматиметься роботодавцем на підставі наданих працівником доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт.
ВИСНОВКИ: законодавець встановив обов`язок для роботодавця надати працівнику відповідну відпустку, але за умови, наявність відповідних обставин, а саме: наявність факту перетину особою державного кордону або набуття статусу внутрішньо переміщеної особи.
Тобто, у разі звернення працівника із заявою про надання відпустки відповідно до частини четвертої статті 12 Закону №2136-IX, йому також необхідно надати документи, що будуть підтверджувати наведені вище обставини.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: умови надання відпустки, захист трудових прав, обов'язки роботодавця
