Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 лютого 2025 року
у справі № 183/4256/21
Цивільна юрисдикція
Щодо правових наслідків розпорядження в спільному заповіті подружжя особистим майном одного з подружжя
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус, про визнання частково недійсним заповіту подружжя та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
Рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позову.
Постановою апеляційного суду рішення міськрайонного суду змінено в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову; в іншій частині рішення залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 вважає, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок щодо неналежності відповідача, оскільки спір у цій справі прямо зачіпає права та інтереси відповідача. Спірна земельна ділянка заповідана саме йому за оспорюваним заповітом подружжя, а висновок суду апеляційної інстанції щодо неналежності відповідача створює пряму загрозу того, що позивач звернеться до суду із позовом до сільської ради і як наслідок, відбудеться судовий процес щодо оспорюваного заповіту подружжя, в якому ОСОБА_2 не буде мати процесуальний статус відповідача.
Правова позиція Верховного Суду: з урахуванням свободи правочину та, зокрема, заповіту, особа чи особи можуть досить по різному здійснити розпорядження своїми права та обов`язками на випадок смерті. Проте, якщо подружжям обирається для розпорядження подружжям модель спільного заповіту, то їх волевиявлення «підкорюється» тим правилам, які законодавець встановив для спільного заповіту подружжя, зокрема, і щодо розпорядження тільки майном, яке перебуває в правовому режимі спільної сумісної власності.
Нікчемність правочину чи його частини має прямо бути передбачена в тій чи іншій нормі закону, а не слідувати із розширеного її тлумачення і мати імпліцитний характер. Тобто людина розумна і обачна внаслідок аналізу відповідної норми має усвідомлювати існування нікчемності. Натомість відсутність вказівки про нікчемність правочину чи його частини в нормі закону не може зумовлювати такий «суровий» та «нищівний» наслідок для правочину як нікчемність. Для випадку розпорядження в спільному заповіті подружжя особистим майном одного з подружжя законодавець на рівні норми закону не передбачив нікчемність спільного заповіту подружжя в цій частині.
Як свідчить зміст норм книги 6 ЦК України, і, зокрема, ч. 1 ст. 1257 ЦК України, законодавець допускає оспорення «одноособового» заповіту саме заінтересованою особою (зокрема, спадкоємцем за законом або за попереднім заповітом, для відновлення чинності попереднього заповіту). Тому конструкція оспорювання спільного заповіту подружжя, також не може бути застосована, навіть у разі розпорядження в спільному заповіті подружжя особистим майном одного з подружжя.
Законодавець конструює спільний заповіт таким чином, що заповідачами можуть бути тільки особи, які мають статус подружжя, а розпорядження може стосуватися лише майна, яке перебуває в правовому режимі спільної сумісної власності. Внаслідок цього виключається розпорядження в спільному заповіті подружжя особистим майном одного з подружжя і поширення на це майно правового режиму спільної сумісної власності.
У спадковому праві (книга 6 ЦК України) законодавець передбачив конструкцію втрати чинності заповіту повністю або частково. Конструкція втрати чинності заповіту поширюється як на «звичайний» заповіт, так і на спільний заповіт подружжя. Втрата чинності заповіту може мати, зокрема, у разі: (1) внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом; (2) якщо права та/обов`язки не існують (припинилися) або перетворилися на інші; (3) розпорядження в спільному заповіті подружжя особистим майном одного з подружжя.
Висновки: у випадку розпорядження в спільному заповіті подружжя особистим майном одного з подружжя заповіт в цій частині втрачає чинність та таке майно підлягає спадкуванню за законом.
Ключові слова: види спадкування, вирішення спадкових спорів, захист права на спадкування, види заповітів
