Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 листопада 2024 року
у справі № 756/2755/22
Цивільна юрисдикція
Щодо відповідальності винуватця ДТП за майнову шкоду потерпілому, якщо розмір завданої ним шкоди перевищує розмір страхового відшкодування за європротоколом
ФАБУЛА СПРАВИ
У вересні 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу, яким керував позивач, і автомобіля, яким керував водій. Позивач є потерпілим у ДТП, про що її учасники вказали у європротоколі. Страховик винуватця ДТП виплатив позивачу страхове відшкодування в межах розміру страхового відшкодування, передбаченого для випадку складання європротоколу, за винятком франшизи. Позивач просив солідарно стягнути з роботодавця водія й орендаря транспортного засобу з екіпажем різницю між вартістю відновлювального ремонту та страховою виплатою, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження, витрати на послуги евакуатора, три відсотки річних, інфляційні втрати та відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Виснував, що роботодавець водія зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану працівником, що перевищує розмір страхового відшкодування, сплаченого потерпілому страховиком винуватця, та витрати за проведення автотоварознавчого дослідження і за послуги евакуатора. Вважав, що позивач не обґрунтував завдані йому моральні страждання, прострочення боржника, а також солідарний характер відповідальності відповідачів. Тому відмовив у задоволенні інших вимог.
Апеляційний суд виснував, що роботодавець водія не повинен відшкодовувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту) та страховою виплатою, бо позивач погодив виплату страхового відшкодування згідно з лімітом, передбаченим у європротоколі, й отримав відповідну суму за вирахуванням франшизи (її слід покласти на роботодавця водія). Як і суд першої інстанції, вважав відсутніми підстави для відшкодування моральної шкоди, стягнення трьох процентів річних й інфляційних витрат.
ОЦІНКА СУДУ
Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).
У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку (пункт 33.2 статті 33 Закону № 1961-IV).
У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону № 1961-IV).
Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (пункт 36.6 статті 36 Закону № 1961-IV).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди без урахування зносу і сумою страхового відшкодування
ВИСНОВКИ: якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика за європротоколом, різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою відшкодовує винуватець ДТП без урахування коефіцієнта фізичного зносу автомобіля потерпілого.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави відшкодування шкоди, відповідальність за європротоколом, деліктні зобов'язання
