Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 березня 2025 року
у справі № 460/21394/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо застосування ст. 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до окружного адміністративного суду з позовом до військової частини, у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати з 01 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року основних видів грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2020 року;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року перерахунок і виплату грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2020 року, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року основних видів грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2021 року;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року перерахунок і виплату грошового забезпечення, відповідно до Постанови №704, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2021 року, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року основних видів грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2022 року;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року перерахунок і виплату грошового забезпечення, відповідно до Постанови №704, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2022 року, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати з 01 січня 2023 року по 30 березня 2023 року основних видів грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2023 року;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01 січня 2023 року по 30 березня 2023 року перерахунок і виплату грошового забезпечення, відповідно до Постанови №704, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2023 року, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату, отриманих у 2020-2022 роках, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано, адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позивач просив перерахувати грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України [19 липня 2022 року].
З моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] положення статті 233 КЗпП України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 КЗпП України.
Постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, якою з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, опублікована в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» №130 30 червня 2023 року, тобто в останній день карантину.
На переконання Судової палати, правова позиція, згідно з якою строки, визначені статтею 233 КЗпП України, завершилися 01 липня 2023 року, з огляду на опублікування Постанови №651 в останній день карантину, суперечить меті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», позбавляє осіб, які мають бажання скористатися правом звернення до суду, можливості належним чином скерувати свою поведінку, що суперечить принципу юридичної визначеності.
ВИСНОВКИ: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: обчислення строків звернення до суду, наслідки введення карантину, строки вирішення трудових спорів, захист соціальних прав
