Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 січня 2025 року
у справі № 500/6880/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо застосування ст. 233 КЗпП України у частині строку звернення до суду з позовом про виплату індексації грошового забезпечення
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року і березень 2018 року;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено в повному обсязі.
Апеляційний адміністративний суд постановою рішення окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову, якою позов залишив без розгляду.
ОЦІНКА СУДУ
Спірним є питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року.
Спір про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати військовослужбовця.
Спірним питанням було застосування частини п`ятої статті 122 КАС України (місяць), або частини другої статті 233 КЗпП України (три місяці) до правовідносин під час звернення до суду з відповідним позовом.
Дійшовши висновку про необхідність застосовувати приписи частини другої статті 233 КЗпП України, Верховний Суд зауважив, що позивач звернувся до суду у період до 30 червня 2023 року (тобто під час періоду запровадженого в Україні карантину, пов`язаного з COVID-19), у зв`язку з чим зазначив, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З огляду на те, що Рішенням від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 Конституційний Суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з цим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Таким чином, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
ВИСНОВКИ: у цій справі на момент звернення позивача до суду а саме 25 жовтня 2023 року з позовом про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що вказує на правомірність застосування до спірних правовідносин строків, встановлених статтею 233 КЗпП України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: обчислення строків звернення до суду, наслідки введення карантину, строки вирішення трудових спорів, захист соціальних прав
