Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 лютого 2025 року
у справі № 206/4992/21
Цивільна юрисдикція
Щодо умов збільшення частки у праві на майно того з подружжя, з яким залишається дитина, у разі, якщо недостатнім є розмір аліментів, які вона одержує
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом про поділ спільного майна подружжя, в якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири.
ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просила: визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири. Зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтувала тим, що у них з ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3 , який має інвалідність з дитинства та перебуває на її утриманні. Їх син не здатний до самообслуговування і потребує постійного догляду, характер захворювання виражається в особливій прив'язаності дитини до особи, яка її постійно доглядає. ОСОБА_1 не проживає разом із сином та не здійснює його догляд, а також не сплачує аліменти.
Суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного суду, первісний позов ОСОБА_1 задовольнив. У зустрічному позові відмовив.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 зауважує, що суди не взяли до уваги наявні у матеріалах справи докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 не в повному обсязі виконує судові накази про стягнення аліментів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка під час розгляду справи судом першої інстанції становила за різними довідками 11 033,80 грн та 22 752,00 грн, що є підтвердженням наявності підстав ухилення батька від утримання сина та, відповідно, зменшення його частки у спільному майні зі збільшенням частки ОСОБА_2 під час поділу майна подружжя.
Правова позиція Верховного Суду: невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи.
Якщо сторони не дійшли згоди щодо поділу спільного майна, розмір часток кожного з подружжя визначається судом під час розгляду спору. За загальним правилом, що закріплене в ч. 1 ст. 70 СК, частки дружини та чоловіка є рівними. Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один з подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
СК України встановлює два винятки із загального правила щодо рівності часток подружжя у праві на майно. Суд може зменшити або збільшити частку одного з подружжя із відповідною зміною частки іншого з подружжя. У разі відступлення від засади рівності часток подружжя суд має вказати, які саме обставини стали підставою для збільшення чи зменшення частки одного з подружжя.
Обставини, які є підставою для збільшення чи зменшення частки одного з подружжя у праві на майно можна поділити на дві групи: негативні, тобто ті, що надають можливість суду зменшити розмір частки одного з подружжя (ч. 2 ст. 70 СК України); позитивні, що дають змогу суду збільшити розмір частки одного з подружжя (ч. 3 ст. 70 СК України).
Негативні обставини (ч. 2 ст. 70 СК України) - законодавець на рівні СК України передбачив орієнтовний перелік таких обставин (зокрема, якщо один із подружжя не дбав про матеріальне спільне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї), за наявності яких суд може зменшити частку одного з подружжя. Такі обставини можуть застосовуватися як окремо, так і в сукупності. Тобто законодавець невичерпно виокремив випадки недобросовісної поведінки одного з подружжя як під час шлюбу, так і після його розірвання щодо виконання своїх сімейних обов`язків та майна і встановив наслідок такої недобросовісної поведінки - зменшення розміру частки одного з подружжя. Про недобросовісність одного із подружжя може свідчити, зокрема, приховування певних речей, передання їх на зберігання родичам, продаж спільного майна без згоди другого з подружжя.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» ч. 2 ст. 70 СК України доповнено словами «ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей)». Тобто на рівні СК України передбачено, що ухиляння від участі в утриманні дитини (дітей) є підставою для втручання в майнову сферу одного із подружжя за ухилення від виконання сімейного обов'язку з утримання дитини (дітей). Законодавець не пов`язує наявність такої негативної обставини з договором про сплату аліментів на дитину (дітей), рішенням суду (судовим наказом) про стягнення аліментів на дитину (дітей), ні з розміром заборгованості з аліментів. Тому ухилення від участі в утриманні дитини (дітей) може мати місце у разі: невиконання одним із батьків договору про сплату аліментів на дитину (дітей); невиконання рішення суду або судового наказу про стягнення аліментів на дитину (дітей); нездійснення одним із батьків жодного утримання за відсутності договору про сплату аліментів на дитину (дітей), рішення суду або судового наказу про стягнення аліментів на дитину (дітей).
Позитивні обставини (ч. 3 ст. 70 СК України) - суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, із яким проживають діти до вісімнадцяти років або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Висновки: законодавець пов'язує збільшення частки у праві на майно того з подружжя, з яким залишається дитина (діти), у разі, якщо недостатнім є розмір аліментів, які вона (вони) одержують. Таким чином, закон передбачає такий алгоритм: існує та виконується договір про сплату аліментів на дитину (дітей), рішення суду (судовий наказ) про стягнення аліментів на дитину (дітей); на дитину призначаються аліменти; розмір аліментів, які вона (вони) одержує (одержують), недостатній для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування; під час поділу майна подружжя частка в майні того з них, з ким проживає дитина (діти), за рішенням суду збільшується. Для застосування ч. 3 ст. 70 СК України щодо збільшення частки у спільному майні подружжя того з них, з яким проживає дитина з особливими потребами, необхідно встановити, зокрема, які саме потреби виникають у такої дитини та з чим вони пов'язані, як вони можуть забезпечуватися та чи покриває розмір сплачених аліментів понесені витрати та їх забезпечення та/або непонесені витрати.
Ключові слова: процедура поділу майна, наслідки припинення шлюбу, доведення несплати аліментів
